Нетлінні манускрипти Дмитра Кременя
22 вересня у приміщенні Миколаївського обласного художнього музею імені В.В.Верещагіна з нагоди 25-річчя Пушкінського клубу відбувся вечір поезії відомого українського поета, лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка Дмитра Кременя. З цієї нагоди на святі, яке урочисто відкрив голова Пушкінського клубу Анатолій Золотухін, побували відомі митці краю: В’ячеслав Качурін, Людмила Щетініна, Дарина Березіна, Надія Агафонова, Леонід Ржепецький, Тетяна Даниленко, Віталій Олійник, Інна Береза, Владлена Руссова, Євген Горбуров, Тетяна Бочкарьова (усі – Миколаїв), Тетяна Мілевська (Київ), Тетяна Мец (Мадрид, Іспанія), студенти миколаївських університетів.
На початку зустрічі, яка об’єднала шанувальників сучасної літератури з багатьох куточків України, а також зарубіжжя, поет зауважив, що вже давно хотів виступити перед миколаївської громадою та почитати вірші, написані як на початку 1990-х, так і недавно. Проміром, зачитавши хрестоматійний твір «Загублений манускрипт», надрукований у збірці віршів та симфоній «Пектораль» (1997), Дмитро Кремінь, порівнюючи епоху Герострата із нинішньою, нагадав, що і зараз палають національні раритети, включаючи хату Шевченка, безцінні дерев’яні церкви за Західній Україні, включені до списку пам’яток культурної спадщини ЮНЕСКО.
У наступній частині свята Дмитро Кремінь читав поетичні переклади з російської, чеської, словацької мов. Зокрема, це стосувалося віршів поета Володимира Пучкова зі збірки-трилінгва «Два береги / Два берега / Two banks» (2007). Письменник відзначив, що зацікавився перекладами давно –на початку 1980-х, коли разом із колегами опановував творчість осетинських, грузинських, абхазьких, прибалтійських авторів. До речі, протягом останніх років у серії «Між Карпатами і Татрами», заснованій доцентом Ужгородського університету Тетяною Ліхтей, вийшли не тільки вірші Дмитра Кременя у словацьких перекладах Валерії Юричкової. У випусках, зокрема, №16 (2011) і №20 (2013) – переклади відомих європейських поетів міжвоєнного покоління Любомира Фелдека, Яна Костри, а також Еміла Болеслава Лукача. Ці автори чи не вперше заговорили українською завдяки таланту Дмитра Кременя. До речі, тільки на цьому вечорі можна було почути вірші Е.Б.Лукача як в оригіналі, так і в чудових перекладах.
Наостанок Дмитро Кремінь, декламуючи «І все повернеться на круги своя…», «час переступив через людину», «Які ці скрипкові жалі!», «У не своїй країні, на руїні», зауважив, що він готує до друку книгу віршів «Мовчання волхвів», верстка якої готова до друку в Ужгороді. Власне, до неї увійшли як відомі твори, так і ті, що були написані останнім часом. З деякими з них вже можна познайомитися на сторінках престижних цьогорічних видань, зокрема, «Київ», «Кур’єр Кривбасу», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», в інтернет-журналі «LitNik».
Як підкреслив у своєму виступі поет В’ячеслав Качурін, лірика Дмитра Кременя – це назавжди. А вечір поезії, який був по-справжньому теплим, ознаменувавши собою подію в культурному житті країни, підтвердив його статус, як найкращого сучасного поета.