Андрiй Антонюк повертається. Перша посмертна виставка митця
15 жовтня о 16.00 в Миколаївському обласному художньому музеї імені В.Верещагіна відкривається перша посмертна виставка творів Андрія Антонюка – народного художника України, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, лауреата премії імені Василя Стуса, кавалера ордена"Золотий тризуб", кавалера золотих медалей академій мистецтв України та РФ.
Андрій Данилович Антонюк помер у блиску посмертної слави, всесвітньовідомим українським художником, визнаним майстром образотворчого мистецтва ХХ-ХХІ ст. Уже перші твори випускника Одеського художнього училища (нині – інституту) імені Митрофана Грекова на республіканських і всесоюзних виставках, на міжнародних бієнале привернули до нього увагу мистецької еліти і шанувальників нетрадиційного, в жанрі соц-арту, мистецтва. Недарма заборонений колись, виданий в Антверпені альбом мав більш ніж промовисту назву: "Українське модерне малярство ХХ ст.: від Михайла Бойчука до Андрія Антонюка". Зрозуміло, такі публікації, як і "квартирні виставки", в яких брав участь молодий художник-бунтар, не додавали йому офіційного видання, хоча в Миколаєві до нього ставилися з розумінням і повагою, його шанувальником був навіть перший секретар обкому КПУ Володимир Васляєв, воїн-фронтовик, іменем якого названа нині вулиця в місті. Та цей партійний секретар і не дав "відмашку" на шельмування в місцевій пресі роману письменника-фронтовика Олеся Гончара "Собор", а сам Олесь Терентійович написав екранізовану згодом кіноповість "Партизанська іскра" про відому підпільну організацію молоді, написав і повість "Бригантина" про життя підлітків у спецшколі... Андрій Антонюк – і земляк "іскрівців" із с. Кримка Первомайського району (сам майбутній художник народився на Богополі, одному з мікрорайонів м. Первомайськ Миколаївської області, закінчив ту ж СШ №17, що й уславлений поет і кіномитець Микола Вінграновський), і співець козацького українського степу – тут і сформувався як унікального таланту митець, творчу манеру якого впізнаєш од першого погляду на полотно чи акварель. А тепер уже з відстані проминулого життя бачимо, якого художника ми здобули і якого майстра втратило українське і світове образотворче мистецтво.
Саме тепер мало б виповнитися майстрові ювілейне 70-літнє число - з"явився він на світ 13 жовтня 1943-го (за іншими даними – 1941-го) року в селянській родині на Богополі, в межах легендарного, древнього Ольгополя-Богополя-Кінецполя-Голти-Первомайська. Неподалік од реального, знищеного Бузького Гарду, на берегах потужних рік – Південного Бугу і Синюхи (з берегів останньої, з Архангорода, геній поезії ХХ ст. Євген Маланюк). Але відійшов Андрій у засвіти 16 квітня 2013 р. від гострого серцевого нападу...
Прикметно, що Андрій Антонюк усе життя товаришував із письменниками, книги Миколи Вінграновського виходили в оформленні фоторепродукцій його картин, як і книги Олекси Різниченка, Віталія Колодія, Григорія Лютого та ін. Із ним автор цих рядків здійсник видання альбому-антології "Лампада над Синюхою", яка давно вже стала раритетом. А на виставках Андрія Антонюка в Києві письменники приходили як у рідну українську домівку, де пахло полином і чебрецем Дикого Поля, де зазирали в душу зірки з Чумацького Шляху, пречиста дзвонкова вода хлюпотіла в залах, а черлене вино перемоги лилося в кришталеві чари. Як у житті. Під шелест лебединих крил перелітніх гусей над Чорним морем і лиманами, ріками Південної України і України Великої.
Андрій Антонюк малював картини і на сюжети світової літератури, але завжди залишався українським художником у його маєстатичному блиску. Саме тому своє захоплення творчістю богопільського генія висловлювали Іван Дзюба і Борис Олійник, Іван Драч і Павло Мовчан, Любов Голота і той же Олесь Гончар, який іще 1994-го року вручав йому регалії лауреата Шевченківської премії. Але персон у реєстрі шанувальників Андрієвого генія – тисячі. В Україні та за її межами, адже полотна майстра – в багатьох країнах світу. В галереях усіх континентів!
Не забудьмо: ми Антонюка любили за життя, не забудемо й по відходу.
Дмитро КРЕМІНЬ, лауреат Шевченківської премії, голова Миколаївської організації НСПУ
Відгуки наших читачів:
Тетяна Бочкарьова, аспірантка Чорноморського державного університету імені Петра Могили
«Мужній та хоробрий» – так давні греки тлумачать ім’я «Андрій». Справді, скільки треба мати сміливості та енергії, щоб бути прямолінійним і самодостатнім, правдомовним та незламним, водночас – порядним та високоморальним. Тому не дивно, що дух внутрішнього світу вирвався назовні й матеріалізувався в картинах всесвітньо відомого Андрія Антонюка (1943-2013), який прославив своє рідне Богопілля, а з ним і Миколаївщину на всі часи.