Форма входа

Статистика посещений сайта
Яндекс.Метрика

Земля осиротела... Сорок дней нет с нами нашей Татьяны Ивановны

    Земля осиротіла, а  з нею осиротіли і ми, всі, хто знав інтелігентну, доброзичливу, толерантну, сумлінну Тетяну Іванівну Роскіну.

  Минуло 40 днів, як не стало директора науково-педагогічної бібліотеки м. Миколаєва. Саме у її стінах зібралися її колеги, педагоги, письменники, творча інтелігенція міста для того, щоб сказати слово про свого друга. Спогади розпочалися з перегляду відео де Тетяна Іванівна даючи інтерв’ю місцевому телебаченню,з притаманній для неї спокійній врівноваженій манері, говорила зі своїм глядачем про загальнолюдські та бібліотечні проблеми.

  Заступник керiвника управління освіти облдержадміністрації Олена Олександрівна Удовиченко підкреслила, що Тетяна Іванівна була символом відданості керівника освітянського закладу,називала себе «освітянкою». Вона зуміла створити міцний, працьовитий колектив разом з яким проводила конференції, презентації, вечори, зустрічі.  Все робила це з неймовірною легкістю і харизмою. Разом з освітянами вирішувала нагальні питання.

   40 років пов’язувало Тетяну Іванівну Роскіну з колегою Тетяною Василівною Твердою, яка наголосила, що Бог дав Тетяні Іванівні талант прекрасного організатора. Вона об’єднувала навколо себе громаду для культурно-просвітницької діяльності. Вона жила своєю улюбленою професією, організовувала наукові конференції міського, обласного та всеукраїнського рівня не раз обиралася членом УБА та очолювала Миколаївську бібліотечну асоціацію. Коли подружжя Роскіних від’їжджало до Ізраїлю Тетяна Іванівна на прощання своїй колезі сказала слова, які неможливо забути «Дякую тобі за наші стосунки».

   Від імені педагогів спогадами поділилися Олена Миколаївна Пехота, Валентина Іванівна Мітіна, Сергій Васильович Бережний, Леонід Андрійович Ржепецький. Всі вони були переповнені почуттям вдячності Тетяні Іванівні за те, що вона доклала багато зусиль до того, щоб бібліотека стала духовним центром міста, де могли зустрітися педагоги, культурні діячі, науковці. Тут ділилися досвідом, відзначали знаменні дати, проводили тренінги.

    Письменники Надія Щедрова, В’ячеслав Качурін, Віра Марущак, Леонід Шифрін згадували ті літературні вечори, які проводилися в бібліотеці завдяки підтримці і любові Тетяни Іванівни до творчого слова. Вона була заступником редактора міжнародного літературного сайту «Миколаїв літературний», який читають у більш ніж 120 країнах світу.  Не зважаючи ні на що,підтримувала зв’язки із земляцтвом у Москві, яке очолює миколаївець Володимир Христенко. Започаткувала вечори пам’яті Володимира Висоцького.

    Видавець Ірина Гудим та художник-графік, заслужений діяч мистецтв України Інна Черкесова, співак і композитор Євген Долгов підкреслювали, що ця жінка завжди випромінювала любов до життя, була шляхетною і толерантною, мудрою і привабливою, не мала багато статків, зате мала багато друзів, була для них справжнім порадником і підтримкою.

   Про чисто людські якості говорила журналіст Людмила Фуга, якій Тетяна Іванівна допомогла у вирішенні особистої справи. Філософський вірш свого тата письменника Михайла Ковалевського прочитала донька Юлія. Саме він відображав почуття присутніх у рядках якого сум за втраченою людиною і подяка за пройдений земний шлях.

    З великим хвилюванням згадували свого керівника члени колективу з яким Тетяна Іванівна 30 років щодня ділила  радість і сум.Це є родина у якій живуть взаєморозуміння, доброзичливість, висока духовність. У Тетяни Іванівни були свої погляди і переконання на все, і коли їй, пропонували побудувати кар’єру партійного керівника,навiть, викликали до обкому партії і запропонували відмовитись від заміжжя. Її коханий був євреєм. Твердість характеру молода жінка виявила і тут у вирішенні цього питання. Вона вийшла заміж за любого чоловіка і вони стали взірцем любові, поваги, щасливого сімейного життя. Стали і батьками, і бабусею з дідусем.Про це свідчив відеоролик, який створили колеги. На світлинах ми бачили щасливі моменти життя Тетяни Іванівни.

   Часто можна було почути: ідемо до Роскіноїі було зрозуміло - до науково-педагогічної бібліотеки. Тому присутні на вечорі пам’яті позитивно поставилися до ініціативи колективу про присвоєння бібліотеці її імені.   

   Справу Тетяни Іванівни буде продовжувати колектив, який націлений йти фарватером, означеним Тетяною Роскіною, яка дивилася на світ серцем. Серцем його  сприймала і залишиться у серці кожного хто її знав.

Світла пам’ять вам, Тетяно Іванівно!

Вiра Марущак           

*   *   *