Литературно-художественный интернет-журнал

   Iван Григурко: Життя як недописаний роман

  За якийсь десяток років письменником Іваном Григурком було написано чотири романи – «Канал», «Далекі села», «Ватерлінія» і «Червона риба». Вони були присвячені життю, праці, етичним цінностям його сучасників. Перший роман приніс неабияку славу письменнику. Був випущений великими накладами та перекладений на багато європейських мов, його екранізували. У 1976 році автор удостоєний республіканської Премії імені Миколи Островського.

  Скільки б ще романів подарував своїм читачам талановитий  український письменник сьогодні, якби не вирвала його з життя безжальна хвороба ще у 1982 році. Про це говорили у Центральній міській бібліотеці ім. М. Л. Кропивницького на «Студії живої історії» пі час зустрічі-спогаду «Іван Григурко: життя як недописаний роман». Пам’ятний захід, присвячений видатному землякові, було організовано з ініціативи науковця, письменника Віктора Жадька і приурочено 45-річчю Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України.

Більшість своїх текстів прозаїк створив, проживаючи у Миколаєві. Він працював на заводі «Океан». Після цього з’явився роман «Ватерлінія». Як згадують сучасники, Івана Сергійовича часто можна було бачити серед робітників, корабелів, шахістів. Саме там, як він казав, набирався живої мови; брав образи, прислуховувався до діалогів, вбирав у себе картини життя, які змальовував у своїх творах. Він умів слухати, а потім, випускник філологічного факультету Одеського університету ім. Мечникова, вимальовував образи героїв романів.

До Миколаєва Іван Григурко приїхав з Херсона. Там, після дитячого будинку, (а життя не балувало майбутнього письменника, бо батько загинув на фронтах Великої Вітчизняної, мати померла, коли хлопчикові було три роки), звив своє сімейне гніздечко. У нього була ніжна і турботлива дружина Надійка та трирічний синочок Сергійко.

  У 1974 році у місті корабелів створювали письменницьку організацію і для її зміцнення запросили молодого перспективного автора. Після довгих коливань і роздумів молода сім’я вирішує все ж переїхати до Миколаєва. Тут Івана Сергійовича обирають заступником голови письменницької організації.

  З приїздом молодого автора в сільських будинках культури, студентських аудиторіях, цехах заводів відродилися творчі вечори, конференції, зустрічі з молоддю.

  Пізніше він став фундатором літературного об’єднання «Вітрила» в Миколаївському педагогічному інституті. Тут Іван Григурко знайомиться з молоддю, серед якої був студент Віктор Жадько. Нині доктор філософських наук, професор, письменник, який нещодавно видав книгу з промовистою назвою «Не маємо права забути». Її примірник було передано викладачеві Інні Родіоновій, яка завітала на вечір разом зі студентками-філологинями МНУ ім. В. Сухомлинського.

  Під час заходу своїми спогадами про Івана Григурка поділилися його друзі та колеги по літературному цеху: В’ячеслав Качурін, Анатолій Маляров та Віра Марущак.

  Відеоприсвяту до 75-річчя від дня народження письменника створив Віктор Жадько, а режисер, оператор Вадим Кірчев люб’язно надав уривок із кінохроніки «Літературні зустрічі на Первомайщині» з виступом Івана Григурка. Гості також мали можливість переглянути відеозапис місцевого інтернет-сайту «Николаев литературный», в якому свого старшого товариша і його творчі здобутки згадує поет, лауреат Шевченківської премії Дмитро Кремінь.

  Для присутніх було продемонстровано уривок з екранізації найпопулярнішого роману ІванаГригурка «Канал», яку за сценарієм автора зняв відомий режиссер Володимир Бортко.

  Не обійшлося і без фахових літературознавчих коментарів, які надала кандидатка філологічних наук, автор численних праць із літературного краєзнавства Людмила Старовойт. Її підтримала колега Поліна Водяна, яка також проводила літературні дослідження творчості талановитого прозаїка Івана Григурка.

Особливим гостем зустрічі стала дружина митця Надія Григурко, яка поділилася спогадами про чоловіка і подарувала бібліотечному літературному музею друкарську машинку, світлини й нотатки письменника та книжки з його особистої бібліотеки.

Віра Марущак, голова МОО НСПУ