Литературно-художественный интернет-журнал

 12 вересня 2015 рокув рамках святкування 226-ї річниці Дня міста Миколаєва Центральна міська бібліотека ім. М. Л. Кропивницького провела святкову книжкову ходу «Будь на хвилі – читай миколаївську книгу!» від Каштанового скверу до Дитячого містечка «Казка» і зробила колективне фото на пам’ять з миколаївськими авторами, книговидавцями, краєзнавцями у ДМ «Казка» на кораблі під «багряними вітрилами».

Ці фото також поповнять колекцію світлин Літературного музею.

Н.Шамрай-Яблонська

15 вересня 2015 року директор Державного архіву Миколаївської області Лариса Левченко презентувала на телеканалі Миколаївської обласної державної телерадіокомпанії новий цикл телепередач, які будуть виходити в рубриці «Погляд у минуле». Задум циклу виник давно: поштовх дали листи генерала артилерії Василя Миколайовича Данилова з фронтів російсько-японської (1905–1907 рр.) та Першої світової війни до дружини Марії. Думки про презентацію історії через призму людської особистості, сприймання людиною навколишніх подій, емоційні переживання співпали з потребою популяризації фондів особового походження, що зберігаються держархівом області. Саме ці фонди стали основою для нового циклу телепередач. Планується, що в телесюжетах буде висвітлюватися життя, професійна, наукова, творча, громадська діяльність відомих миколаївських краєзнавців І. Ш.Авербух, Д.І.Заковоротнього, В.Р.Ліфанова, Ш.С.Людковського, П.Д.Мущинського, акторів В.Ф.Високова, М.П.Васильчикової, лікаря В.А.Страдомського, учителів І.Д.Зіздо, А.М.Топорова, І.А.Рапопорта, музикознавців Л.І.Носова та О.П.Макаренка, завідувача Миколаївським історико-археологічним музеєм С.І.Гайдученка, скульптора О.А.Здиховського, головного редактора газети «Южанін» Д.М.Кокізова, журналіста А.М.Колесника, режисерів Д.О.Крамського, Г.І.Дерябіна, письменників і поетів К.В.Курашкевича, Л.В.Куліченка, Б.Й.Слободянюка, народних депутатів Д.В.Лісничого, М.М.Рябошапки та інших видатних діячів Миколаївщини, які здійснили значний внесок у розвиток краю або збирали документи про його історію. Діяльність держархіву з популяризації фондів особового походження спрямована на залучення до зберігання в архіві нових документальних зібрань наших відомих земляків, роз’яснення законодавства у сфері Національного архівного фонду України, пропагування надійності та гарантованості збереження документального надбання в державних архівах України. Приємно, що до реалізації проекту долучилися молоді тележурналісти, серед яких минулорічний студент Л.Левченко по ЧДУ імені Петра Могили Артур Зайонц.

Перший сюжет присвячено Володимиру Володимировичу Рюміну – інженеру, педагогу, популяризатору ідей К.Е.Ціолковського. Він народився не в Миколаєві, а в селі Велика Усмань Воронезької губернії 29 червня (12 липня) 1874 р. Рюмін походив із надзвичайно талановитої родини. Його прадідусь по лінії матері, Карл Людвіг Енгель (1778-1840 рр.), був архітектором, більшість життя провів у Гельсинфорсі, де спроектував будинок міської думи, губернаторського палацу, університету, обсерваторії і бібліотеки. Дідусь, Альберт Карлович Енгель, щоправда, був жандармським полковником, зате бабуся, Марія Сергіївна, закінчила Санкт-Петербурзьку академію мистецтв і присвятила себе малюванню. Батько, Володимир Володимирович Рюмін-старший, походив із дворян Херсонської губернії, був учнем Д.І.Менделєєва, інженером-технологом, засновником організації «Зібрання техніків і робітників», займався науковими дослідженнями, багато писав. Його наукові та науково-популярні статті друкували такі журнали як «Природа і люди», «Сільський господар», «Навколо світу», «Нива». В.В.Рюмін 1891 р. закінчив Лодзинське вище ремісниче училище, був студентом Ризького політехнікуму, вільним слухачем фізико-математичного факультету Московського університету. Затим переїхав до Харкова, навчався в Харківському технологічному університеті, після закінчення якого працював на ракетному заводі у Миколаєві. Невдовзі В.В.Рюмін розпочав викладацьку діяльність: викладав фізику та інші технічні дисципліни в Миколаївському технічному залізничному училищі, Миколаївському середньому механіко-технічному училищі. 1917 р. втратив слух і вийшов у відставку. Однак, вже 1918 р. знову став до роботи завідувачем відділу Інституту учбових посібників. З 1920 р. був інструктором-консультантом місцевої профосвіти. Весь 1922 р. за дорученням Харківської профосвіти укладав підручник з історії технічної культури, який, незважаючи на схвальні відгуки, не був виданий. З січня 1923 р. остаточно вийшов на пенсію. Всеукраїнський комітет сприяння вченим за 30-річну наукову діяльність допоміг йому отримати так звану персональну пенсію (200 руб.). В.В.Рюмін тоді вже був важко хворою людиною, майже увесь час він був прикованим до ліжка. За ним доглядала дружина Тетяна Володимирівна (друга дружина, перша – Ольга Андріївна), яка, між іншим, переписувала його статті, ходила до бібліотеки за матеріалами, вела переписку. У своїй автобіографії Рюмін написав: «И все же по мере слабых сил продолжаю работать, т.к. считаю, что пока можешь держать карандаш в руке, обязан делиться своими знаниями с другими. Горько умирать именно теперь, когда страна под руководством гениального [нерозбірливо] быстро идет к счастливой, [нерозбірливо] жизни» (ДАМО, ф.Р-2859, оп.1, д.1, л.1-2). Помер В.В.Рюмін 8 квітня 1937 р., залишивши після себе майже 100 книг та близько 1000 наукових статей.

Біографічні документи, наукову та творчу спадщину В.В.Рюміна передала до Державного архіву Миколаївської області його дружина Тетяна Володимирівна Рюміна. Сьогодні це фонд особового походження «Р-2859. Рюмін Володимир Володимирович (1874-1937) – інженер-технолог, педагог, пропагандист ідей К.Е.Ціолковського», який містить: рукописи підручників, книг, статей, листів, поем, віршів В.В.Рюміна, а також зібрані ним матеріали, серед яких документи та статті, що надходили до редакцій заснованих В.В.Рюміним журналів «Физик-любитель» (1904-1908 рр.) та «Электричество и жизнь» (1910-1918 рр.). Книги та статті В.В.Рюміна видавалися російською, українською, білоруською, болгарською, німецькою, татарською, туркменською, грузинською, азербайджанською мовами та друкувалися величезними накладами. Ось невеликий перелік із написаного: «Краткий очерк главнейших органических соединений» (1903); «Элементарная техническая минералогия» (1904), «Технология воды и топлива» (1905), «История говорящей машины» (1905); «Простейшие опыты по химии» (1905); «Фальсификации пищевых продуктов и определение подделок» (1906); «Учение о магнетизме и электричестве» (1908); «Домашнее приготовление минеральных красок» (1909); «525 систематизированных опытов по химии» (1910); «Крашение шерстяных пряжи и тканей» (1910); «Кустарное окрашивание кожи» (1910); «Кустарное производство бетонных тротуарных и половых плиточных лестничных ступеней и площадок» (1910); «Опыты по электричеству на самодельных приборах» (1910); «Чудеса техники» (1910); «Настольный справочник электротехника-любителя» (1911); «Популярно-научные очерки и рассказы» (1914); «Беспроволочный телеграф» (1915); «Опыты с прохождением тока через газы малой упругости» (1917); «Современная электротехника. Электрический ток» (1921); «Современная электротехника. Электрификация добывающей промышленности» (1923); «Беседы о магнетизме» (1925); «Занимательная химия» (1925); «Химическая лаборатория любителя» (1925); «Для юных химиков. Начатки знаний» (1926); «Що їсть і п’є паротяг» (1929); «Цікава хімія» (1930); «Сухопутный транспорт и его история» (1930); «Водний транспорт у минулому та сучасному» (1930); «Техніка навколо нас» (1930); «Джін Елі Вітнея» (1930); «На повітряних шляхах» (1931); «Саморобні прилади з електротехніки» (1931); «Як додумалися люди до сучасних машин» (1931); «Як люди навчилися чути за тисячі кілометрів» (1931); «Занимательная электротехника на стройке» (1933); «Наука на досуге» (1935); «К.Е.Ціолковський» (1935, 1937) і т.д. Незадовго до смерті В.В.Рюмін писав: «Я счастлив, что дожил до того времени, когда имею возможность писать не для сотен читателей из господствующих классов, а буквально для сотен тысяч тружеников. Так, моя «Занимательная химия» разошлась на русском, украинском и других языках тиражом почти в 150 тысяч экземпляров. А количество читателей всех моих книг и статей в журналах, можно надеяться, исчисляется миллионами. Говорить перед такой аудиторией – это счастье …» (ДАМО, ф.Р-2859, оп.1, д.129, л.6).

В.В.Рюміна пам’ятають в світі як популяризатора ідей К.Е.Ціолковського про міжпланетний простір і польоти космічних кораблів. Учені листувалися близько 30 років. В.В.Рюмін уперше написав про Ціолковського у 1932(1933) р. в брошурі «Пионер штурма космоса»: «Давно это было. Около 20 лет тому назад. Попала мне в руки тоненькая брошюра «Ракета в космическом пространстве». Имя ее автора К.Э.Циолковского мне уже, между прочим, было знакомо по другой его работе «Аэростат металлический управляемый». Но одно дело аэростат, плавающий в воздухе, другое дело – полеты в межзвездном пространстве. Да еще и на ракете!... Прочитал раз, другой… Убедился, что Циолковский не только один из многих завоевателей воздушной стихии. Это гений, открывающий будущим поколениям путь-дорогу к звездам. О нем надо кричать… Его идеи надо сделать достоянием по возможности для самих широких читательских масс» (ДАМО, ф.Р-2859, оп.1, д.129, л.3). Сам К.Е.Ціолковський писав В.В.Рюміну: «Такие вдумчивые и глубокие люди – исключительно редкостны. Мне встретился лишь один такой человек. Это Вы… В смелости я считаю Вас первым, так же как и в деликатности, и глубине ума… Я горжусь тем, что судьба свела меня с благородным и трогательным сердцем» (ДАМО, ф. Р-2859, оп.1, д.129, л.5). В інших листах К.Е.Ціолковський писав: «Добрейший, талантливый и проницательный В.В. приободрил меня своими письмами, отзывами и горячими статьями. В.В.Рюмин – автор многих, чудесно написанных работ по науке и технике…» і далі «один из первых ознакомил широкие круги публики с моими работами в области заатмосферного летания. На протяжении многих лет он следит за специальной литературой этого вопроса и популяризирует его в читательских массах» (ДАМО, ф. Р-2859, справа фонду, біографічна довідка).

В своїй праці «Человек на луне» (1927) В.В.Рюмін пише: «Как это не странно звучит, но именно глазам то своим человек должен верить меньше всего, - уж очень они его обманывают! Вот в древности люди вполне верили своим глазам и были убеждены, что небо это нечто вроде хрустального свода над плоской, как блин, землею, - что по этому своду ходят, поднимаясь с одного края земли, солнце и луна, и уходят за противоположный ее край. Верили, что на этом своде, словно светлые лампады, зажигаются в ночную пору яркие звезды. И видели глаза их, как и наши сейчас видят, что луна и солнце не велики, так не более тарелки, примерно. Прошли века, и люди понемногу начали понимать, что нельзя вполне доверять своим глазам. Опытным путем они убедились, что, не зная расстояния до какого-либо предмета, нельзя судить о его истинной величине» (ДАМО, ф. Р-2859, оп.1, д.35, л.1).

Ось так і ми, не знаючи про земляків наших, думаємо, що жили і живуть поряд із нами пересічні громадяни, а архів, як написав один із миколаївських журналістів, приймає на зберігання белетристику*. Ні, шановний, наш край багатий на талановитих, не побоїмося цього слова, геніальних, людей – яскравих зірок (за В.В.Рюміним)! Місія ж архіву полягає в збереженні їхньої спадщини та передаванні майбутнім поколінням інформації про них, про їх науковий і творчий доробок. Не вірте очам своїм, а досліджуйте та популяризуйте історію рідного краю!

Л.Левченко

 Уважаемые читатели!

В нашей библиотеке электронных изданий николаевских писателей очередное пополнение. Теперь вам доступны для чтения и скачивания по адресу http://litnik.org/index.php/nasha-biblioteka  следующие новые книги:

1. Бойченко В.П. "Хай вам засяє любов". Поезiї та переклади. Миколаїв, вид-во Можливостi Кiмерiї, 2010 р.- 388 с. 

2. Голубкова Е.А. "Звезда в колодце". Стихотворения, Николаев: Возможности Киммерии, 2006 г, -296 с.

3. Кремiнь Д.Д., Антонюк А.Д. "Лампада над Синюхою". Альбом-антологiя.-  Миколаїв : Видавництво Атол., 2007.- 215 с.

4. Лисянский М.С. "Избранная лирика". М.: Молодая гвардия. 1966.- 31 с. 

5. Миронов Ю.А. "Зов небес" : стихотворения и поэмы / – Николаев : Возможности Киммерии, 1997. - 195 с.

6. Сорочан А.Н. "Их имена на карте города : сборник очерков" / А. Н. Сорочан. - Николаев : РАЛ-полиграфия, 2015. - 436 с. 

7.Топоров А.М. "Крестьяне о писателях" / 6-е изд. – Белгород: КОНСТАНТА, 2015. –300 с.

8.Январёв Э.И. "Ольвийский причал". Стихотворения. Киев. Издательство художественной литературы "Днiпро". 1991.- 247 с. 

Приятного чтения!

Редколлегия

 11-12 июня 2015 г. в Николаеве состоялась всеукраинская научно-практическая конференция «Литературная Николаевщина»: актуальные проблемы сохранения культурно-исторического наследия».

В городе – сотни дорог,
вечность в себе таящих.
Город – всегда диалог
Прошлого с настоящим.
Р.Рождественский

Регионаловедение, особенно в области культуры, литературы – живейшая, постоянно пульсирующая артерия духовной жизни современников. Как возникла проблема и почему о ней заговорили николаевские гуманитарии, сотрудники библиотек, архивисты, учителя, преподаватели литературы, писатели?

Мы общаемся, познаем мир, путешествуем и сразу же встречаемся с запечатленными знаками этого мира, сохраняющими историческую память о древней бугской земле. Она живет в документах и рукописях, стихах, изданных книгах, осязаемых предметах материальной культуры, скульптурных памятниках: все это и есть культурно-исторической наследие. Для нас оно еще и сакрально, ибо мы здесь появились на свет, родная земля стала для земляков категорией судьбы.

Наши причерноморские ландшафты – на стыке моря и лимана, как сказал поэт, самодостаточны и самоценны. Со времен Геродота они внушают путешествующим и обитателям бугских берегов чувство восхищения и любви. Сегодня существует огромный пласт знаний о Северном Причерноморье, познание края не останавливается никогда. Ушедший день становится историей, талантливый писатель, ушедший из жизни, принадлежит вечности, но был ли ушедший день и человек знаковыми для современников? А если были, сохраняем ли мы для себя и будущих поколений следы их земного присутствия? Как мы распоряжаемся этим наследием?

Это был живой разговор неравнодушных людей за круглым столом, По-моему, были услышаны и филологи, преподаватели из Могилянки, предложившие европейские концепции сохранения и изучения творческого наследия писателей и литературоведов, актуальными были выступления гостей Николаева. О диалогах с прошлым размышляли архивисты Одессы, Херсона, Елена Валерьевна Чижова – директор Центрального государственного архива – музея литературы и искусства Украины (Киев), доктор исторических наук, директор государственного архива Николаевской области Лариса Леонидовна Левченко. Все присутствующие с энтузиазмом приняли сообщение В.Н. Христенко (Москва), редактора международного Интернет-журнала «Николаев литературный» об оцифровке, использовании новейших информационных технологий в сохранении авторских рукописей николаевских литераторов.

Здесь, вероятно, уместно сказать более конкретно о том, почему именно николаевцы выступили инициаторами конференции с обозначенной проблемой. Дело в том, что библиотечные работники, организаторы культурных акций, юбилейных экспозиций всякий раз обнаруживают потери, белые пятна в биографиях, справочных материалах о выдающихся земляках, тех, кто оставил о степном крае вдохновенные строки и книги. Причем, речь идет об именах поэтов, прозаиков, чей вклад в национальную даже мировую культуру общепризнан. Назову лишь некоторые фамилии, прозвучавшие в коллективной дискуссии: В.Даль, Н.Аркас, Т.Шевченко, М.Кропивницкий, С.Черкасенко, Е.Замятин, И.Бабель, М.Винграновский, Л.Вышеславский, Б.Мозолевский, А.Сизоненко, М.Лисянский, А.Поперечный, Э.Январев.

В наших архивах отсутствуют материалы о В.Малагуше, П.Елагине, В.Автономове, поэтах расстрелянного поколения. Их творчество рассыпано по публикациям в антологиях и альманахах, но будет ли известно тем, кто изучает литературу по школьным краеведческим программам? И еще, насколько мы преуспели в сохранении литературного наследия? За круглым столом, говорили о том, что исчезают личные писательские архивы. Так, к примеру, случилось с архивом известного украинского поэта и переводчика Валерия Бойченко, бывшего председателя Николаевской «Просвиты», возглавлявшего в 80-х годах Николаевскую писательскую организацию.

Как большую потерю для культуры, для будущих поколений земляков участники конференции воспринимают отсутствие в Николаевском областном краеведческом музее «Старофлотские казармы» литературного отдела, хотя материалы для создания его экспозиции имеются.

Разговор единомышленников за круглым столом завершился принятием итогового документа. Создан координационный совет, который добровольно принял на себя работу по изучению, сохранению и популяризации творческого наследия выдающихся николаевцев, писателей и деятелей культуры.

Евгений Мирошниченко,

кандидат филологических наук, доцент

  У Миколаєві завершила роботу Всеукраїнська науково-практична конференція «Літературна Миколаївщина: актуальні проблеми збереження культурно-історичної спадщини».

  Чотири секції конференції: архівна, бібліотечна, прози та поезії, об’єднали у своїх колах архівістів, бібліотекарів, музейників, письменників, поетів, драматургів, літературознавців, журналістів, філологів, учених усіх вищих навчальних закладів Миколаївщини, а також учасників із Києва, Одеси, Кривого Рогу та інших міст України. Робота конференції тривала два дні, 11-12 червня, на завершення яких відбулося заключне пленарне засідання, учасники якого окреслили цілі та завдання в сфері збирання, зберігання та популяризації документальної спадщини миколаївських літераторів.

К празднованию 175-летия со дня рождения украинского драматурга, актера, режиссера, композитора Марка Лукича Кропивницкого 22 мая 2015 года в 14.00 Центральная городская библиотека им. М.Л. Кропивницкого приглашает николаевцев и гостей города на вечер-посвящение «Великий украинец Марко Кропивницкий» отдать дань почтения славному земляку.

Все желающие смогут узнать о многогранности таланта выдающегося деятеля Марка Кропивницкого, насладиться мелодичностью народного пения в исполнении Украинского народного хора им. Н. Аркаса под руководством заслуженного работника культуры Украины Е.А. Шпачинского, игрой оркестра народных инструментов, выступлениями вокальных и танцевальных коллективов Николаевского филиала Киевского национального университета культуры и искусств.

Вниманию всех желающих арт-сопровождение вечера: выставка этнографических древностей, «вышивка» по дереву народного мастера Л.М. Шкарубы, документальные раритеты театральной жизни Николаева из частного собрания историка и коллекционера Ю.И. Любарова и фондов Николаевского областного краеведческого музея.

Приглашаем в библиотеку!

Шановнi друзi!

11–12 червня 2015 року в Миколаєвi вiдбудеться Всеукраїнська науково-практична конференція «Літературна Миколаївщина – актуальні проблеми збереження культурно-історичної спадщини».

Організатори конференції: Державний архiв Миколаївської областi, Миколаївське регiональне вiддiлення Спiлки письменникiв України, Миколаївська науково-педагогiчна бiблiотека, Центральний державний архiв-музей лiтератури i мистецтва України, Лiтературно- художнiй iнтернет-журнал "Миколаїв лiтературний" (http://litnik.org/)
Запрошуємо всiх бажаючих.

Детальнiше тут: http://litnik.org/images/Novosti/2015/InformListKonfer.pdf ,

Заявку для участі в конференції можна заватажити тут:

http://litnik.org/images/Novosti/2015/InformListZajavka.doc .

Оргкомiтет

Під час зустрічі з творчою інтелігенцією та студентами поет, перекладач і публіцист, лауреат Шевченківської премії (1999 р.) Дмитро Кремінь народився в селі Суха на Іршавщині, але ось уже 40 років живе на Миколаївщині, з 2010-го очолює Миколаївську обласну організацію Національної спілки письменників України. На малу батьківщину приїхав до брата на ювілей, а місцеві спілчани – побратими по перу, дізнавшись про це, влаштували йому в неділю творчий вечір. Зібрався повний зал зацікавлених, навіть стільці довелося доносити.

Дмитро Дмитрович згадував минуле, читав багато своїх віршів, пронизаних історією, громадянськими мотивами – так би мовити, на злобу дня, та лірикою. Останню, каже, Бог приносить на янголовому крилі або підшіптує диявол.

Окрема сторінка спогадів – навчання в УжДУ. В цей періоду альманасі «Вітрила» відбувся поетичний дебют Дмитра Кременя; тут вінзнаходить друзів (серед яких і нинішній голова Закарпатської обласної організації СПУ Василь Густі), знайомиться з метрами крайової літератури ІваномЧендеєм, ПетромСкунцем, Феліксом Кривіним, Михайлом Томчанієм; тут разом із МиколоюМатолою займається самвидавом. Але навіть наявність такої книжки на руках у ті роки «світила» арештом. Тож студентська вольниця закінчилася. Про період цькування Дмитро Дмитрович згадує так: «Спочатку заарештовували мої картини у стилі «сюр» (він пробував себе і як художник), а потім вірші. Мені довелося пройти через сумнозвісні «народні суди». Під час останньої сесії всі іспити склав на «4» – п’ятірки викладачі боялися ставити, а трійки не могли – матеріал весь знав». Утім, тоді вже йшлося про те, щоб узагалі виключити Кременя з університету, рукопис його майже готової до друку першої книги вилучили. На прохання з залу назвати імена тих, хто цькував його, поет відповів: «Більше за мене про це знають архіви КДБ». Натомість розповів про тих, хто допомагав йому. Серед них – і Надія Панчук, і вчителька української мови та літератури з тодішньої Ужгородської школи-інтернату Тереза Василівна Сідей, котра переконала свого чоловіка, працівника КДБ, не заарештовувати колишнього учня, і ректор Дмитро Чепур, який врятував його від виключення з університету.

І все ж по закінченні УжДУ в 1975-му Кременя направили подалі від Закарпаття – викладати українську мову та літературу в російській школі смт Казанка на Миколаївщині. Він згадує, що на «таємній раді» творчих особистостей перед від’їздом дружно шукали те селище на карті й вирішили, що воно зовсім поряд із морем, можна буде кожні вихідні туди їздити: «Однак насправді за 4 роки в Казанці я моря не бачив, і навіть воду доводилося купувати – 10 рублів за машину. Але це компенсувалося дивовижною душевною відкритістю степовиків». Та й керівництво Миколаївщини виявилося сміливішим, ніж закарпатське, – тамтешній перший секретар обкому не дозволяв поводитися з письменниками абияк і цькувати їх.Там Дмитро Дмитрович видав свою першукнижку «Травнева арка», став членом Спілкиписьменників СРСР, прославився.
Про Миколаївщину нині Дмитро Кремінь говорить із такою ж любов’ю, як і про рідні Карпати. Каже, їхня спілка письменників набагато менша, ніж наша, всього 16 чоловік, але молодих талантів вистачає. Поет добрим словом згадав чимало крайових літераторів, а насамкінець на прохання студентів-словакістів УжНУзалишив усім бажаючим свій автограф на збірці «Між Карпатами і Татрами», в якій подано його переклади зі словацької творівЕміла Болеслава Лукача.

Завершальним штрихом стало покладання спілчанами квітів до могили Петра Скунця, про якого стільки мовилося під час творчої зустрічі.

http://karpatnews.in.ua

  Интернет-журнал "Николаев литературный" вошёл в список 40 наиболее значимых литературных и литературоведческих украинских интернет-ресурсов Национальной библиотеки Украины им. В.И. Вернадского, что является признанием на государственном уровне заслуг нашего издания в деле сохранения и популяризации культурного наследия николаевских писателей, поэтов, драматургов и журналистов.

http://nbuv.gov.ua/sciref/Movoznavstvo_ta_literaturoznavstvo

  Редколлегия журнала от всей души поздравляет наших авторов, литературную общественность Николаева и всех читателей с этой высокой оценкой нашей совместной работы!

  Щорічно за ініціативи Центральної міської бібліотеки ім. М. Кропивницького в рамках реалізації обласної Програми підтримки вітчизняного книговидання, книгорозповсюдження та популяризації української книги на Миколаївщині проходить обласний конкурс «Краща Миколаївська книга». Він є логічною складовою виставки місцевих видавництв «Миколаївська книга» та традиційно відбувається у Всесвітній день книги та авторського права в Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького.
В 2015 році на конкурс було представлено 61 книгу місцевих авторів, видану протягом 2014 року дев’ятьма миколаївськими видавництвами. Старанно опрацювавши кожну книжку, комісія з 56-ти незалежних експертів виявила дійсно кращі з кращих видань.
Долю видань-конкурсантів визначила авторитетна експертна комісія за участю кандидатів та докторів наук, викладачів, керівників провідних закладів культури, знаних фахівців з питань книговидання, дизайнерів, поетів та письменників.

До урочистої церемонії нагородження було запрошено заступника голови Миколаївської обласної ради Смирнова Олександра Миколайовича, Миколаївського міського голову Гранатурова Юрія Ісайовича, начальника управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації Димитрова Михайла Федоровича, начальника управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради Заворотню Лілію Анатоліївну, директора Миколаївської обласної бібліотеки для дітей імені Віктора Лягіна Жайворонок Тетяну Анатоліївну. На вручені нагород переможцям конкурсу були присутні читачі бібліотеки, творча інтелігенція, видавці, бібліотечні фахівці тощо.

У номінації «Краще історико-краєзнавче видання» найбільшу кількість балів набрала книга «Знаки как символы эпохи. О знаках, жетонах и медалях, связанных с историей Николаева» Горбурова Євгена Григоровича - видавець Шамрай Павло Миколайович.

Переможцем у номінації «Краще учбове видання та підручники» експертна комісія визнала навчально-методичний посібник «Історія України». Автори-упорядники книги – доктор історичних наук, професор Рижева Надія Олександрівна, а також кандидати історичних наук, доценти: Козирев Олег Сергійович, Козирева Марина Едуардівна та Василевич Юлія Валеріївна – видавець Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Іліон», директор Румянцева Ганна Валеріївна.

У номінації «Краща поетична збірка» переможцями визнано одразу дві книги: «Океан впадает в небо», автор – Качурін В’ячеслав Тимофійович – видавець Траспов Лев Федорович, та збірка поезій Дмитра Дмитровича Кременя «Медовий місяць у Карфагені» - видавець Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Іліон».

У номінації «Краще прозаїчне видання» перемогла книжка «Таинства судеб и личностей». Автор – Стариков Ілля Мойсейович – видавець Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Іліон».

Перемога у номінації «Кращий літературний дебют» дісталась книзі «Метафизические сказки». Автор – Чигінцев Степан Сергійович - видавець Шамрай Павло Миколайович.

У номінації «Краще видання для дітей та юнацтва» перемогу здобула книга «Сонячний зайчик». Автор – Свірська Тетяна Дмитрівна – видавець Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Іліон».
Щиро вітаємо переможців конкурсу та всіх миколаївців з цією урочистою подією. Бажаємо наснаги, успіхів та творчих злетів.