Форма входа

Статистика посещений сайта
Яндекс.Метрика

24 грудня 1876 р. в с. Новий Буг (нині Миколаївська обл.) народився відомий український поет Спиридон Феодосійович Черкасенко (1876-1940)

  24 грудня 1876 року в с. Новий Буг (нині Миколаївська область) народився відомий український поет, прозаїк, драматург і педагог Спиридон Феодосійович Черкасенко (1876-1940).  Пiсля того, як вiн закінчив двокласну школу, а потім Новобузьку вчительську семінарію, з 1895 року поет працював вчителем. Вiн автор поетичних збірок «Хвилини» (1909), «До верховин» (1920); збірок оповідань «Маленький горбань та інші оповідання» (1912), «На шахті» (1909), «Вони перемогли» (1917), «У шахтарів. Як живуть і працюють на шахтах» (1919); роману «Пригоди молодого лицаря» (1937); драматичних творів «Хуртовина» (1908), «Казка старого млина» (1913), «Про що тирса шелестіла…» (1918), «Ціна крові» (1931), «Северин Наливайко» (1934).

Помер поет у Празі 7 лютого 1940 року, його поховали на Ольшанах, передмісті Праги.

  Сторінка С.Ф. Черкасенка на сайті iнтернет-журналу "Николаев литературный" посилання

  Фотоархів С.Ф. Черкасенка на сайті iнтернет-журналу "Николаев литературный"  посилання

 

   

Книги С.Ф. Черкасенка

 

 Пiсня "Ой, чого ти, дубе" (слова Спиридона Черкасенка, музика Кирила Стеценка). Виконує Микола Ворвульов

 

15 сентября 1930 года родился известный николаевский журналист Юрий Николаевич Агеев

 15 сентября 1930 года в Николаеве родился известный николаевский журналист Юрий Николаевич Агеев – один из старейших журналистов газеты «Пiвденна правда», в которой он трудился начиная с 1958 года. В 1990-х годах по его предложению в Николаеве была учреждена областная культурологическая премия имени Н. Н. Аркаса.

Редколлегия интернет-журнала «Николаев литературный» искренне желает Вам, уважаемый Юрий Николаевич, здоровья, оптимизма и активного долголетия!

Вышла в свет новая книга поэта Александра Павлова "Наш город Подольск".

 Вышла в свет новая книга поэта Александра Павлова "Наш город Подольск". Презентация книги Александра Валентиновича проходила на "Фестивале хороших книг" 12 июня 2017 года в Пушкинском сквере подмосковного города Подольска, где многие годы жил и работал поэт.

 

 

 

 

 

*   *   *

Земля осиротела... Сорок дней нет с нами нашей Татьяны Ивановны

    Земля осиротіла, а  з нею осиротіли і ми, всі, хто знав інтелігентну, доброзичливу, толерантну, сумлінну Тетяну Іванівну Роскіну.

  Минуло 40 днів, як не стало директора науково-педагогічної бібліотеки м. Миколаєва. Саме у її стінах зібралися її колеги, педагоги, письменники, творча інтелігенція міста для того, щоб сказати слово про свого друга. Спогади розпочалися з перегляду відео де Тетяна Іванівна даючи інтерв’ю місцевому телебаченню,з притаманній для неї спокійній врівноваженій манері, говорила зі своїм глядачем про загальнолюдські та бібліотечні проблеми.

  Заступник керiвника управління освіти облдержадміністрації Олена Олександрівна Удовиченко підкреслила, що Тетяна Іванівна була символом відданості керівника освітянського закладу,називала себе «освітянкою». Вона зуміла створити міцний, працьовитий колектив разом з яким проводила конференції, презентації, вечори, зустрічі.  Все робила це з неймовірною легкістю і харизмою. Разом з освітянами вирішувала нагальні питання.

   40 років пов’язувало Тетяну Іванівну Роскіну з колегою Тетяною Василівною Твердою, яка наголосила, що Бог дав Тетяні Іванівні талант прекрасного організатора. Вона об’єднувала навколо себе громаду для культурно-просвітницької діяльності. Вона жила своєю улюбленою професією, організовувала наукові конференції міського, обласного та всеукраїнського рівня не раз обиралася членом УБА та очолювала Миколаївську бібліотечну асоціацію. Коли подружжя Роскіних від’їжджало до Ізраїлю Тетяна Іванівна на прощання своїй колезі сказала слова, які неможливо забути «Дякую тобі за наші стосунки».

 

 

   Від імені педагогів спогадами поділилися Олена Миколаївна Пехота, Валентина Іванівна Мітіна, Сергій Васильович Бережний, Леонід Андрійович Ржепецький. Всі вони були переповнені почуттям вдячності Тетяні Іванівні за те, що вона доклала багато зусиль до того, щоб бібліотека стала духовним центром міста, де могли зустрітися педагоги, культурні діячі, науковці. Тут ділилися досвідом, відзначали знаменні дати, проводили тренінги.

    Письменники Надія Щедрова, В’ячеслав Качурін, Віра Марущак, Леонід Шифрін згадували ті літературні вечори, які проводилися в бібліотеці завдяки підтримці і любові Тетяни Іванівни до творчого слова. Вона була заступником редактора міжнародного літературного сайту «Миколаїв літературний», який читають у більш ніж 120 країнах світу.  Не зважаючи ні на що,підтримувала зв’язки із земляцтвом у Москві, яке очолює миколаївець Володимир Христенко. Започаткувала вечори пам’яті Володимира Висоцького.

    Видавець Ірина Гудим та художник-графік, заслужений діяч мистецтв України Інна Черкесова, співак і композитор Євген Долгов підкреслювали, що ця жінка завжди випромінювала любов до життя, була шляхетною і толерантною, мудрою і привабливою, не мала багато статків, зате мала багато друзів, була для них справжнім порадником і підтримкою.

   Про чисто людські якості говорила журналіст Людмила Фуга, якій Тетяна Іванівна допомогла у вирішенні особистої справи. Філософський вірш свого тата письменника Михайла Ковалевського прочитала донька Юлія. Саме він відображав почуття присутніх у рядках якого сум за втраченою людиною і подяка за пройдений земний шлях.

    З великим хвилюванням згадували свого керівника члени колективу з яким Тетяна Іванівна 30 років щодня ділила  радість і сум.Це є родина у якій живуть взаєморозуміння, доброзичливість, висока духовність. У Тетяни Іванівни були свої погляди і переконання на все, і коли їй, пропонували побудувати кар’єру партійного керівника,навiть, викликали до обкому партії і запропонували відмовитись від заміжжя. Її коханий був євреєм. Твердість характеру молода жінка виявила і тут у вирішенні цього питання. Вона вийшла заміж за любого чоловіка і вони стали взірцем любові, поваги, щасливого сімейного життя. Стали і батьками, і бабусею з дідусем.Про це свідчив відеоролик, який створили колеги. На світлинах ми бачили щасливі моменти життя Тетяни Іванівни.

   Часто можна було почути: ідемо до Роскіноїі було зрозуміло - до науково-педагогічної бібліотеки. Тому присутні на вечорі пам’яті позитивно поставилися до ініціативи колективу про присвоєння бібліотеці її імені.   

   Справу Тетяни Іванівни буде продовжувати колектив, який націлений йти фарватером, означеним Тетяною Роскіною, яка дивилася на світ серцем. Серцем його  сприймала і залишиться у серці кожного хто її знав.

Світла пам’ять вам, Тетяно Іванівно!

Вiра Марущак           

*   *   *

 

Сертификат из Китая. Международное признание творчества Дмитра Креминя

  Из города Чэнду, административного центра провинции Сычуань, расположенной на юге центральной части Китая, где возделывают зеленый, желтый чай и обитают панды, в адрес руководителя Николаевской организации Национального союза писателей Украины, известного украинского поэта Дмитрия Креминя пришло письмо.

«Я, Ян Zongze, китайский поэт и переводчик, по рекомендации господина Чжан Чжи, президента международной литературной организации и главного редактора многоязычного журнала «Мир поэта», а также заместителя председателя Китайской ассоциации писателей господина Jidi Majia приглашаю вас принять участие в первом Чэнду Ду Фу - Международной неделе поэзии… Мы берем на себя заботу о Вашем перелете в Китай и организацию проживания в Чэнду. Ян Zongze, член оргкомитета Чэнду Ду Фу».

Заметим, что Ду Фу весьма почитаемый в Китае, выдающийся поэт династии Тан. Приглашение нашего земляка на интернациональный поэтический форум - свидетельство международного признания его творчества. Переводы произведений Д.Д.Креминя, лауреата Шевченковской премии, существуют на русском, английском, китайском и многих других языках. Из-за состояния здоровья Д.Д.Креминь не смог участвовать в форуме. На днях он получил еще одно письмо такого содержания. «Имею честь сообщить, что 8 января 2017 года в результате голосования членов Международного исполнительного комитета IPTRS Вы признаны лучшим интернациональным поэтом 2016 года. Др.: Артур Чжан, президент IPTRG». От души поздравляем Дмитрия Дмитриевича.

Е. Мирошниченко.

Презентацiя книжок поета Олександра Кучеренка в гімназії ім. М. Аркаса

В Першій українській гімназії ім. М. Аркаса на уроці журналістики відбулася зустріч учнів з молодим поетом, членом Національної спілки письменників України з Южноукраїнська Олександром Кучеренком (псевдонім - Сашко Обрій).Він є лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка.

Молодий атомник є автором двох поетичних збірок - «Абетка юності» яка вийшла в 2015 році, під назвою «Ідея» вийшла друга збірка віршів у 2016 році. Саме їх Олександр презентував своїм юним читачам.

Талант молодого автора формувався під впливом таких письменників як Володимир Маяковський та Василь Симоненко. Із сучасних поетів виділив Оксану Забужко з якою зустрічався нещодавно.

Сашко Обрій на зустрічі з старшокласниками декламував власні вірші «Мегаполіси», «Трилер», «Море» під мелодії, які спеціально написані для поезій. Виконував пісні під гітару - «Вітряк» гурту «Тінь Сонця», «У цьому полі синьому, як льон» на слова Василя Стуса. Також, поет виконав власну пісню під назвою «Україна мрій».

Сашко відповідав на запитання гімназистів. Одне з них було про те, що його вразило у творчості Василя Стуса і він відповів: « Подобається український дух, оця нескореність, незламність, справжній патріотизм. Цей «надрив», що відчувається в поезії».

Як сказав молодий автор, він займається літературою не задля престижу чи грошей, не заради слави. Література –це щось більше за матеріальні речі.

Віра Марущак, член НСПУ

День Рождения Пегаса. Творческий вечер в Николаевском литературном объединении Дома учителя

  Знаете ли Вы, что Пегас родился в Николаеве? Точнее, не сам Пегас, а литературное объединение «Пегас», которое было основано Вячеславом Тимофеевичем Качуриным в 1994 году.

27 апреля в Николаевском городском Доме учителя состоялся творческий вечер, посвящённый литобъединению, которое существует в нашем городе уже 23 года. Членами этого объединения в разное время были такие известные поэты и писатели Николаева, как Людмила Матвеева, Светлана Ищенко, Вера Марущак, Аркадий Суров. На данное время активными членами «Пегаса» являются директор школы №46 Светлана Тельнова, Виктор Кудинов, преподаватель физкультуры школы №52, ветераны педагогического труда Лидия Большина, Галина Мисанчук, Лариса Песчанская, студентка кафедры журналистики ЧНУ им. П. Могилы Елизавета Безушко, заслуженный артист Украины Александр Сычёв.

Литературное объединение ведёт активную литературную деятельность: проводятся творческие вечера, презентации книг, тематические встречи, на которых обсуждаются как классические поэтические произведения, так и стихотворения начинающих авторов и членов «Пегаса».

Все участники литобъединения были награждены грамотами от Управления образования Николаевского горсовета. Поэты, выходившие на сцену, благодарили Вячеслава Тимофеевича, бессменного главу объединения, за его поддержку и творческую атмосферу, которую он создаёт, вдохновляя других, и представляли аудитории свои новые и уже известные стихотворения.

Также на этом вечере состоялась премьера песни Александра Сычёва «Улица Соборная» на стихи Вячеслава Качурина. Творческие союзы Александра Сычёва с николаевскими поэтами необычайно продуктивны. За время существования литобъединения Александр Сычёв написал музыку к огромному количеству стихотворений разных авторов.

Вячеслав Качурин исполнил свою  любимую всеми песню «Бумажный кораблик», Александр Сычёв прочёл свои стихотворения, и на этой вдохновляющей поэтической волне вечер подошёл к концу. Строки из услышанных стихотворений ещё долго звучали в голове всех присутствующих на вечере по дороге домой.

Елизавета Безушко

Город мой, мы друзья! В Николаеве прошёл вечер памяти журналиста Бориса Арова

Ах, сердце!

И тревогу, и усталость,

И чью-то доброту, и чье-то зло,

И что бы только в мире ни случалось,

Все на себя немедленно брало.

Эмиль Январёв

Это стихотворение Эмиль Январёв с лёгкостью мог бы посвятить своему другу, которого неоднократно упрекал в чрезмерной, по его мнению, открытости и доброжелательности. Корифею не только николаевской, но и советской журналистики, писателю и поэту, который уже для нескольких поколений является образцом человека, любящего своё дело и город, в котором живёт. И это Борис Аров.

В этом году Борису Лазаревичу исполнилось бы 98 лет. Вечер памяти известнейшего николаевского журналиста прошёл 5 мая в Центральной городской библиотеке им. Кропивницкого. Ведущей вечера выступила журналист Татьяна Даниленко. 

Инициаторами вечера выступили Ирина Гудым и Сергей Торпаков. Ирина Александровна, в свою очередь,  предложила организовать конкурс имени Бориса Арова как для начинающих, так и для опытных николаевских журналистов. По её словам, каждый, кто начинает работать в сфере журналистики, рано или поздно будет вынужден обратиться к творчеству николаевского журналиста, как к образцу высокого качества.

Сергей Торпаков, хранитель духовного наследия николаевского журналиста, провёл краткую экскурсию по выставке «Король пера и мастер слова», которая расположилась в Литературном музее библиотеки. Большое количество редких архивных материалов, рукописей, печатных публикаций и аккредитаций на олимпиады, бережно хранимых Борисом Лазаревичем, были предоставлены на выставку его женой, Фаиной Натановной Марьянчик, с которой он прожил более 60 счастливых лет.

Все присутствующие на вечери памяти единодушно согласились, что главной страстью в жизни Бориса Арова был спорт. Он готовил репортажи с чемпионата мира по хоккею 1974 года, Олимпийских игор 1980 года, которых с нетерпением ждали все жители Николаева.

Многим Борис Аров известен и как поэт-песенник, ведь в 1977 году вместе с Эмилем Январёвым он написал слова к известной, посвящённой Николаеву песне «Корабельная сторона».

О себе Борис Аров писал: «Годы идут. Возраст солидный. Советуют, дескать, пора закругляться. А порой передо мной на столе лежит чистый лист бумаги, касаюсь его шариковой ручкой – и, оказывается, паста в ней еще есть…».  Безусловно, ручка Бориса Лазаревича, лауреата конкурса Ассоциации спортивных журналистов Украины в номинации «Золотое перо», была одной из наиболее талантливых, продуктивных и щедрых на прекрасные слова в своём поколении. Каждый лист, написанный рукой Бориса Арова – это гордость и достояние жителей Николаева.

Елизавета Безушко

Пам’яті Тетяни Іванівни Роскіної

 Сумна новина, яка надійшла з Ізраїлю, темною хмарою, болем відгукнулася у наших душах. Після тяжкої нетривалої хвороби перестало битися серце директора науково-педагогічної бібліотеки міста Миколаєва Тетяни Іванівни Роскіної. За обрій Вічності відійшла її світла душа.

Для нас, як і для тисяч педагогів та бібліотечних працівників міста, Тетяна Іванівна була і залишиться прикладом сумлінності та відповідальності, виключної толерантності, істинної інтелігентності. Під її керівництвом сформувався високопрофесійний колектив бібліотеки, яка стала справжнім центром духовного самозростання педагогічного новаторства, як для вчителів-початківців, так і для колег-науковців.

Численні заходи, що планувалися і проводилися тут під керівництвом Тетяни Іванівни, залишаться у нашій пам’яті як символ відданості та високого призначення керівника освітянського закладу. Бібліотека стала уже духовним центром міста, де педагоги, працівники культури, митці, городяни зустрічалися, відзначали знаменні і пам’ятні дати, обмінювалися досвідом.

У найважчі часи становлення незалежності України, незважаючи на мізерне фінансування, Тетяна Іванівна зуміла зберегти фонди бібліотеки, не втратити читачів і залучити до творчої співпраці міську і обласну громаду для культурно-просвітницької діяльності. Традиційними стали численні літературні, поетично-музині вечори та зустрічі, діяли клуби наукової та творчої інтелігенції, було створено кіноклуб для молоді. Їх організатором та натхненником завжди виступала Тетяна Іванівна. Бібліотека стала справжнім виставковим майданчиком для художників-професіоналів і початківців.

Нещодавно науково-педагогічна бібліотека відзначила свій 70-річний ювілей, 30 років життя Тетяна Іванівна присвятила становленню, розбудові і служінню в ній. А всього її бібліотечний стаж сягає понад 40 років.

Уміння працювати з людьми, бачити перспективу, налагоджувати ділові зв’язки – ці риси були визначальними у професійній діяльності Т.І.Роскіної. ЇЇ доброзичливість, чуйне ставлення до всіх, висока внутрішня культура, духовність і толерантність, жіноча мудрість і привабливість наче магніт притягували миколаївців. Вона була ніжною матір’ю і бабусею, люблячою дружиною і донькою.

Почесним завданням для кожного з нас, хто продовжуватиме справу Тетяни Іванівни, – зберегти той високий професійний і духовний рівень культурно-просвітницького закладу.

Вона назавжди залишиться у серцях і пам’яті кожного з нас Людиною великої душі і любові, високого професіоналізму і шляхетності. Вона залишиться для нас живою…

Леонiд Ржепецький
 
*   *   *

Татьяна Ивановна Роскина (1951-2017)

  Редколлегия интернет-журнала "Николаев литературный" с глубоким прискорбием извещает о том, что 30 апреля 2017 года на 67 году жизни перестало биться сердце замечательного человека, профессионала библиотечного дела в Николаеве, одного из инициаторов и основателей нашего издания, многолетнего директора Николаевской научно-педагогической библиотеки Татьяны Ивановны Роскиной (1951-2017).

  Многочисленные друзья и коллеги Татьяны Ивановны запомнят её как неутомимую труженицу своего дела, умелого организатора, высочайшего профессионала и просто доброго и отзывчивого человека. Более 30 лет она отдала становлению и развитию Николаевской научно-педагогической библиотеки, руководила Николаевской областной библиотечной ассоциацией, являлась одним из руководителей международного литературно-художественного интернет-журнала "Николаев литературный".

Светлая память о Татьяне Ивановне навсегда сохранится в наших сердцах.

Татьяна Ивановна Роскина

(1951-2017)

23 квітня 1912 року в Миколаєві народився відомий український поет і журналіст Олександр (Олесь) Степанович Юренко (1912-1990)

23 квітня 1912 року в Миколаєві народився відомий український поет і журналіст Олександр (Олесь) Степанович Юренко (1912-1990) - член Спілки письменників СРСР, автор збірок віршів "Полтавське літо", "В тополінім краю", "Неспокійні стежки", збірника оповідань "Ганнуся", та iн.

 

 

 

Письменник Анатолій Качан: До земляків з добрим словом...

  У Миколаєві побував український письменник Анатолій Качан. В обласній бібліотецідля дітейімені В.Лягіна він зустрівся зі своїми колегами – письменниками В’ячеславом Качуріним, Людмилою Чижовою, Вірою Марущак та давніми друзями-бібліотекарями – з директором ОДБ Тетяною Жайворонок та директором ОБЮ Наталією Ткаченко, в.о. директора НПБ Костянтином Картузовим, Оленою Карпенко, заступником директора Гур’ївської школи Тетяна Назаренко та племінником, міжнародним гросмейстером, багаторазовим чемпіоном Миколаєва з шахів Олександром Зубовим. Велась неспішна розмова про творчість, про витоки, які сприяли письменницькому таланту. Як розповів сам Анатолій Леонтійович, потяг до слова відчув у рідному селіЗасілля, коли там з’явилося місцеве радіо, а він брав участь у передачах місцевого радіомовлення. Саме тоді ще юний Анатолій від батька взяв відчуття землі, селянську мудрість і спостережливість. А від матері, чия пам'ять зберігала безліч усіляких пісень, переказів, бувальщин — доброту й любов до слова.

Уже зараз відомий поет, знавець літератури, заслужений працівник культури України, Відмінник освіти України, лауреат премії імені Лесі Українки та багатьох інших престижних премій, подарував своїм юним читачам 17 поетичних збірок, загальний тираж яких складає понад 800 тис. прим. До речі, дві з них привіз із собою. Тепер дві бібліотеки – ім. В. Лягіна та Гур’ївська поповнились книжками «За нашим садом грає море» та «Гуляє парус на Лимані».

Під бібліотечним дахом зустрілися два поети-мариністи Анатолій Качан таВ’ячеслав Качурін, які цього року під знаком Козерога зустріли своє третє 25-ліття.Поети планували провести спільну зустріч з читачами, але на заваді стала несприятлива погода. Зустріч перенесли на майбутнє.

Своїй колезі Вірі Марущак, яка працює у царині підліткової літератури, Анатолій Качан привіз з Києва також подарунок - збірник літературно-художніх творів сучасних авторів «Зелений час». В збірнику, який адресований юним читачам підліткового віку, надруковано два оповідання В.Марущак «Нова сім’я» та «Жора».

До читанок, підручників з української мови, книг для позакласного читання включено понад п'ятдесят поезій Анатолія Качанаце всілякі скоромовки, дражнилки, мирилки, забавлянки. Але його турбує питання якмолодь залучати до співтворчості-малювати ілюстрації та створювати мультиплікаційні фільми. Це один з засобів, який допоможе школярам досконаліше пізнати творчість письменника.

Зустріч була щирою та зворушливою.

Віра Марущак, член НСПУ

 

Планета Вячеслава Качурина

 Всемирный День поэзии, который, по решению ЮНЕСКО, отмечается ежегодно 21 марта, в Николаеве на этот раз не прошел незамеченным. Во Дворце творчества учащихся состоялся творческий вечер поэта, барда, члена Союза писателей, заслуженного работника культуры Украины Вячеслава Качурина «Я живу на отдельной планете. Я себе ее выдумал сам», посвященный его юбилейному дню рождения.

Собственно, родился Вячеслав Тимофеевич 20 января, но творческий вечер отложил до весны, когда земля уже оттаяла от зимних морозов, а душа, согретая мартовским солнышком, восприимчива к поэзии. И не ошибся. В концертном зале Дворца творчества яблоку негде было упасть, всем хотелось стихов и песен. Хотя, независимо от времени года, популярности в нашем городе Вячеславу Качурину не занимать. Он любимец школьников, студентов, женщин, рабочих, людей преклонного возраста. Он пишет просто, доступно, понятно: для всех, но кажется, для каждого в отдельности. Он пишет о жизни, любви, море, юности, воспевает город и его людей. Его стихи легко ложатся на музыку, а это – находка для композиторов. Но чаще всего Вячеслав Качурин поет свои стихи сам под гитару. При встречах с читателями, а их были тысячи, поэта не надо было особо представлять. Стоит только сказать: «Придет Качурин с гитарой», и все знают, что встреча будет интересной и запомнится надолго.

 


Планета Вячеслава Качурина не всегда была безоблачной и только романтичной. Родился в Саратовской области в семье морского офицера. Много странствовал. Служил в армии. Окончил физико-математический факультет Николаевского педагогического института. Преподавал физику и математику в Еланецком районе, Крыму, в специализированной математической школе №38 г. Николаева. Стихи начал писать, когда работал в вечерней школе на китобойной флотилии в Антарктике, промысловой базе «Восток». Там пел стихи под гитару, а моряки записывали и перезаписывали песни на магнитофоны. В те годы вышла в свет первая книга стихов поэта. Вячеслав Тимофеевич всегда воспринимал жизнь такой, как она есть. Чувство юмора и самоирония помогали преодолевать трудности и держаться на плаву. Внешне он всегда спокоен, сдержан, ироничен. Иногда его собеседники не могут понять, шутит он или говорит всерьез, и на всякий случай смеются. А потому Качурин всегда легко вписывался в любую эпоху и обстоятельства, старался понять других и они отвечали тем же. Вячеслав Качурин – автор многих поэтических сборников, среди них – «Берег волны», «Признание», «Берег Вселенной», «Учебная тревога», «Перо альбатроса» и др. Кстати, на днях вышла еще одна книга поэта - «Экология души».

 

Что касается официального признания, то творчество Вячеслава Качурина было отмечено Всеукраинской литературной премией им. Н.Ушакова, Всероссийской премией им. Н.Гумилева, областной премией им. Н.Аркаса. Он был признан николаевцами «Горожанином года-2007» в номинации «Искусство», удостоен звания «Заслуженный работник культуры Украины». Но лучшее признание – это оценка читателей. Он читает стихи в разных аудиториях Николаева, в других городах Украины. Побывал в Казахстане, на Урале, Кавказе, в Поволжье, Прибалтике, Франции, Испании, Армении. Много лет В.Т.Качурин возглавлял областную писательскую организацию. Но не только из этого состоит планета Вячеслава Качурина. Есть в ней потаенные уголки, доступные не каждому, – семья. Это жена Елена, с которой прожили более полувека, делили пополам и трудности, и минуты радости. Это дочери – Таня и Настя. Внучки – Катя и Даша. Правнуки – Артем и Эля. Они и есть главный источник вдохновения, стимул и смысл жизни на персональной планете поэта В.Т. Качурина.

На поэтическом вечере Вячеслава Качурина поздравили начальник областного управления культуры Михаил Димитров, начальник городского департамента образования Анна Деркач, композиторы и исполнители Евгений Долгов, Александр Сычев, артисты цыганского ансамбля «Бахталэ», художники, писатели, журналисты, члены литературного объединения «Стапель», которым долгие годы руководил В. Качурин.

После официальных приветствий Вячеслав Тимофеевич обратился к залу: «А теперь на сцену приглашаются друзья!». Сказал то ли в шутку, то ли всерьез (а в каждой шутке есть только доля шутки), и на сцену двинулась чуть ли не половина зрительного зала. Каждому хотелось лично поздравить поэта, почитать ему свои стихи, а то и песню спеть. Кто, как не поэт, может выслушать и понять все, что накопилось внутри. От такого накопления желающих весь задуманный сценарий немного «поплыл». Но кто знает, хорошо это или плохо. Ведь иметь столько друзей, желающих тебе добра, не каждому дано!

 

Передача Николаевского телевидения "Разговор на тему" с Вячеславом Качуриным

Книгу читати – багато будеш знати (Зустріч з письменницею Вірою Марущак)

 25 березня у М-Погорілівській сільській бібліотеці  відбулось свято книги «Книга  єднає Україну»» у рамках Тижня дитячого читання. До культурного закладу була  запрошена відома українська письменниця, журналіст, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів України, викладач основ журналістики Першої української гімназії ім. М.Аркаса, працівник обласної бібліотеки для юнацтва Віра Іванівна Марущак .

Віра Іванівна наша землячка, народилася на Миколаївщинні в районному центрі Арбузинка, нині проживає в Миколаєві. Вона є автором прозових книг « Вікнами до сонця », « Батько з Португалії », « Цезар , Галка і Новий рік », « Гомін білого інею » , «Ярмарок сміху»,а також  казок «Пригоди Нюмочки»,  « Джмелик мандрівник», «Зайченя», збірки сценаріїв «Скарбничка казок». Її оповідання та казки вивчають у школах області . А також  за її підручником  з основ журналістики «Школа  журналіста» навчаються школярі України. Має багато нагород серед яких державні  - орден княгині Ольги Ш ступеню та Грамота Верховної Ради України.

На чолі з завідуючою М-Погорілівською сільською бібліотекою діти старанно готувались  до зустрічі з письменницею. Вони читали книги Віри Іванівни та малювали малюнки до них. Також приготували інсценівку казки «Учень».Давня дружба пов’язує читачів бібліотеки з письменницею. Вона вже втретє прибула до своїх читачів. Її радо зустріли,ті читачі,які були  на двох попередніх зустрічах і добре знайомі з її творчістю.  З  великою любов’ю зберігають книжки з автографом Віри Іванівни. До юних читачів з великим задоволенням приєднуються і дорослі.  На прохання читачів письменниця читала не тільки ті твори, що ввійшли до її книг, а й щойно написані - «Зимове свято», «Сонце в долоні», «Чіпа і її друзі».

Діти ділились враженнями про прослухані твори. Особливо активними були учні М-Погорілівської ЗОШ 1- 3ст: Дмитро Лагунов, Денис Левицький та учні М-Погорілівської санаторної ЗОШ –інтернату 1-3 ст.: Лілія Радул,Максим Пересунько та дошкільник Кирило Ніколюк.

Зустріч із Вірою Іванівною  подарувала  читачам усмішку, радість та гарний настрій. Герої  творів Віри Марущак  в доброзичливій та легкій для сприйняття формі наближають дитину до розуміння понять доброти і співчуття, допомагають позитивно сприймати оточуючий світ, дають поштовх до розвитку творчої уяви та фантазії, прищеплюють любов до рідного слова.

 Присутні щиро вдячні Вірі Іванівні Марущак за позитивні емоції, які вона дарує дітям, і радує їх творчими зустрічами! Усі бажаючі мали змогу придбати книги автора та взяти автограф у письменниці.   

 

 Зустріч пройшли в теплій атмосфері.  Сподіваємось, що вона залишать в дитячих серцях тепло і радість від спілкування, бажання прочитати ще більше творів сучасної української літератури.

Яскравим було завершення свята -  читачка бібліотеки, учениця Миколаївського коледжу культури та мистецтв Юлія Колісник подарувала гостям чудову українську пісню. Героїня казки «Пригоди Нюмочки» Мишка-шоколадниця (Карина Рябова) та Нюмочка (Владочка Сиродоєва) пригостили дітей цукерками, які полюбляла не лише мишка, а й люблять діти.

Бібліотека щиро вдячна Вірі Марущак – за прийняте запрошення і цікаве спілкування, усім читачам та їх батькам, що були присутні – за любов до сучасної дитячої української книги.

 

 

Подкатегории