Форма входа
Степан Андрiйович Крижанівський
(1911-2002)
Науковець Тарас Кремiнь про творчiсть Степана Крижанiвського
* * *
Час іде, як кур'єрський поїзд.
Миколаїв – тобі привіт
В нашу молодість входять грози,
Борють пристрасті юних літ.
Так, бувало, тобою мариш –
Краєвидом труб, лісом рей,
Де виходить з порту «Товариш»
В черговий закордонний рейс.
А тепер я прийшов прощатись,
Моє місто, мій давній друг,
Скоро, мабуть, не зустрічатись
Нам з тобою, чудесний Буг.
Із привіллям твого яхт-клубу
Та із мудрістю читаних книг
Бо, навіть цілуючи любих,
Ми покидаємо їх.
Роки вірності перед нами,
Конi й зброя чекають нас.
Під військовими іменами
Наша молодість почалась!
* * *
Сповідь
Ми просто йшли: у нас нема
Зерна неправди за собою.
Т. Шевченко, «Доля»
Здесь будет все: пережитое
И то, чем я еще живу,
Мои стремленья и устои,
И виденное наяву.
Б. Пастернак, «Волны»
Тут буде все: і пережите,
І те, чим досі я горю,
Мої шляхи, бурхливий світе,
Де я з тобою став на прю.
Тут будуть мрії молодечі
І висновки прожитих літ,
Війною вистраждані речі,
Складаний післявоєнний світ.
Тут буде суміш муз і прози,
Заблуд і істин, сміху й сліз,
Це все мої метаморфози,
Які я сорок років ніс.
Прийми їх, добрий мій читачу,
Як сповідь серця. Не грішу –
Я краще тебе вади бачу,
Та виправляти не спішу…
Хай буде все: і перебуте,
І те, чим я іще живу,
Записане і незабуте
Постане з книги наяву.
Двадцятий неспокійний віче,
Оце твій гомін і луна,
Твій мир короткий, чоловіче,
І невщухаюча війна.
Крізь наше серце йшла історія,
Вбираючи любов і гнів,
Синівські прагнення прискорені,
Прозріння пізнії батьків…
На Ейкумену* глянь велику,
На Місяць, де людини тінь,
Та й на космічнім схилі віку
Поет поставив свій курінь
Та й бідкається: а чи люди
Зростуть із віком нарівні,
Чи в їхнім серці всесвіт буде,
Чи тільки суточки дрібні?
Чи розум переможе безум,
Чи перепиним війнам путь,
Чи люди поступом тверезим
Свою людяність доведуть?
…Тут буде все. І нині, й присно,
Як вічний революціонер,
Поезіє, в епоху грізну
Сміливо йди, як дотепер!
У серце бий, буди неспокій,
Веди високим вчинкам лік,
Линь в космос, лий метал в опоки,
Хай богом буде чоловік!
А даль двоїться, даль троїться,
Свій хід прискорює пора.
Поезія (моя жар-птиця!)
В завітнім слові не вмира!
1969
* * *
Може, молодість ізнову
До подушки припаде
І свою гарячу мову
З похололим заведе.
М. Рильский
Одгомоніли теплі зливи,
Затихло літо після жнив,
І мову юності щасливу
Хтось на осінню заманив.
Ну що ж, немає слів браваді,
Коли згори посунув віз.
Дивиться у очі правді –
Це непохитний мій девіз.
Напевно, вже із медом слоїк
Не подадуть – і я змовчу.
Але прийму і це, як стоїк, –
Удовольнився досхочу.
Є праця, діти, книг сувої,
Життя прожите недарма,
Але пружини заводної –
Перпетум мобіле – нема!
1959
* * *
Пiсня "Берiзка" на слова Степана Крижанівського (музика С. Козака)
Берізка
Кожен вечір дожидаю –
Вийдеш ти чи ні?
Кожен вечір виглядаю
У далечині.
Бачу в білому убранні,
Край твоїх воріт,
Хтось в неясному смерканні
Все стоїть, стоїть…
Чи не ти мене чекаєш
В сумі самоті?
Я лечу і повертаю –
Ні, не ти, не ти…
Край воріт, сумна і мила,
В білому вбранні,
Жде мене берізка біла
У самотині.
Скільки раз імла вечірня
Маяла крильми.
Скільки раз берізка вірна
Виглядала з тьми.
Ти ж десь довго забарилась,
Не вернулась в дім.
Ти берізкою лишилась
В спогаді моїм!
1941
Після літературного вечора пам’яті Анатоля Олійника в Борзні 25 листопада 1972 р.
Стоїть перший справа Степан Крижанівський
Паралель
Канонічний сонет
Вважаймо, що сто вивчений сонет –
Молекула, модель душі поета,
Не почуттів звичайний вінегрет,
А слова й мислі органічна сплета.
У кожному рядку своя прикмета,
І свій зв’язок, вага своя, свій лет,
І самостійність, як серед планет,
Де кожна зірка – то нова планета.
Душа моя – молекула полярна,
Де атом спокою не дають,
А випромінюваним світлом б’ють,
Енергію роздаючи не марно.
Бо вся чудасія не мала,
Щоб людям дать краплиночку тепла.
* * *
Весна-володарка
Сонет на дві рими
Коли весна іде, як наречена,
У білому й зеленому вбранні,
Вона усім нам обіцяє: ще на
Обличчя наші ляжуть промені;
Коли, ніким немовби не навчена,
Вона коханню учить нас в ці дні,
Я бачу суть життя: весна зелена –
Надія на рожевому човні.
А смерть? Яка б, здавалося, учена,
А їй немає ходу навесні:
– Йди геть, асенізаторко шалена!
Любов, володарка на білому коні,
Надія, обіцянка нескінченна,
І щастя – три посестри чарівні!
1969
* * *
Двоїстість
Подвійний сонет
1
Без сумніву, всього у світі два:
Він і вона, добро і зло – єднались,
А потім чубились і розлучались…
Сама лишалась тільки голова…
Чому ж тоді двоїстості ява
Осуджується, як дволикий Янус,
Чом тіло й дух такий зчиняють галас,
Чому завжди в двобої два єства?
Бо й справді так: наш ідеал – монізм,
І прагнуть двоє до єднання скрізь,
Цілуються ті, що сварились вчора.
Один перед одним не впавши ниць,
Двобій триває двійок, одиниць
Від досократиків й Анаксагора.
2
То бачимо: двоїстості потвора
В гармонію перестає знов
І двоєдиність стверджує любов,
За тінню ясність настає прозора.
Та чи одна ж тримає нас опора,
Чи до одної я палав, холов,
Чи хтось усі конфлікти поборов,
Чи істина дається нам без спору?
Коли б не ті колізії й проблеми,
Звідкіль би брались драми та поеми,
Чи був потрібен би і сам поет?
Адже двоїстість, двоїна, двозначність
Родила й образів багатозначність,
Родила і подвійний цей сонет!
1969
* * *
Степан Крижанівський (другий праворуч) серед друзів. Київ, травень 1968 р.
Наверле
Люди ходять. Гомонять трамваї,
Місто в русі, в сонці, у красі,
А нема поезії, немає:
Я життя сприймаю, як усі.
Де та смужка фіалково-сиза?
Де ті босі ноги по росі?
Ох, яка це поетична криза:
Я життя сприймаю, як усі.
Я веселий, як усі веселі,
Бачу світ в нормальнім ракурсі,
Я кручуся в спільній каруселі,
Я кручусь, як крутяться усі.
Я молюся: змилосердься, доле!
І за мить – уже лечу без крил
В райдужному німбі, в ореолі,
За край бажань, за небосхил.
Квіти сині і поля червоні,
Течія зеленої води…
Значить, я дальтонік, я дальтонік?
Зараз зачеплюся за дроти?
Мислей повінь прорива загату,
Образи шикуються на зле.
Ах, яке це поетичне свято:
Я життя сприймаю наверне.
Ах, красо, фантазіє, кохані, –
Звідкіля? З яких ви безбереж?
Я лечу… Я мрію. Я в тумані.
… Ставить п’єсу молодий помреж!
1968
* * *
Карусель
Я закружляв у каруселі,
У круговерті суєти,
Літа безжурні та веселі
Спливали за спалені мости.
Колись малим, в Новому Бузі,
На ярмарку, в дитинства дні,
Плив я в загонистому русі
На дерев’яному коні.
Шарманка плакала й вищала,
Крутився круг на повну міч:
«Я з милим другом утікала
У непогожу, темну ніч…»
І ось, дійшовши повноліття,
Між рідних і чужих осель,
Я знову тихо й непомітно
Зійшов на іншу карусель.
І закрутивсь у вічнім русі,
У ненастанній метушні,
І день за днем на виднокрузі
Вставав і падав у вогні.
Маленька хмарка багряніла,
І схід палав, і захід гас,
І, спутаний, старів без діла
Мій норовистий кінь Пегас.
А я в напрузі та у тузі
Крутився знову в метушні,
У завороженому крузі,
На дерев’яному коні.
І як хотілось гармоністам
І тим, що крутять вічну вісь,
В запалі крикнути: – Спинись там! –
Зійти з кружляння в тінь узлісь
І голову в траву покласти,
І довго так лежать без слів,
Щоби веселий та квітчастий
В глибинах народився спів.
Щоб я відчув, що я – володар,
Творець, ведучий і водій,
Що я свого життя господар,
Не раб обставин і подій.
Та день барвистий пригасає,
І сірих років заметіль
Усе шматує й не спасає
Ні хист, ні зміст, ні біль, ні ціль.
І ти даєш усе в данину
Тій силі, що тебе несе,
І крутить, крутить без упину
Життя шалена карусель!
1946
Миколаїв
Здоров будь, місто юності моєї,
Моїх думок юнацьких і стремлінь!
Люблю твої каштанові алеї
На вулицях, де затишок і тінь.
Тут вчився я, тут мріяв я про друга,
Тут кидався в бурхливу течію,
Тут полюбив блакитні води Буга,
Завод і порт – індустрію твою.
Тії землі забути нам не сила,
Де ми родилися, жили й росли,
Звідкіль, розкривши неокріплі крила,
Ми вилітали, як з гнізда орли.
Я знову йду твоїми вулицями,
Як син, що в рідний повернувся стан.
Мені каміння навіть під ногами
Про тебе мовить, місто-сонцестан.
Ось чорноморці. Бронзові їх лиця
Різець натхненного митця різьбив;
Ось тут мені зустрілася синиця,
Та, що її уперше полюбив.
Ось Марту я зустрів. Поговорили
Про власну долю, про своїх синів,
Зайшли в яхтклуб – в далечині вітрила,
Як марева казкових кораблів.
Знайомі вулиці – Морська, Нікольська,
В саду – педагогічний інститут.
Бурхлива наша юність комсомольська,
Як майський сон, проходила отут.
Та вже і смерть свою забрала здобич.
Як гірко згадувать про це тепер!
Тут жив із нами Валя Прокопович.
Його нема. Недавно він помер.
А ми, живі й здорові, йдемо в парі
І славим світ, і проклинаєм тьму.
Повернемо на Площу комунарів,
На ній шістдесяти і одному
Стоїть величний пам'ятник. Робочі
Ніколи не забудуть їхню кров.
О, де знайти такі слова пророчі,
Щоб оспівать їх. За мою любов,
За все, що стало, як міцна основа,
Вони упали, їх холодний прах
Ще вимагає огненного слова,
Щоби ожить у пам'яті, в ділах
Моєї Батьківщини. Щоб огнисто
Червоним прапором запломеніть.
Хвала тобі, моє південне місто,
За порт, за Буг, за землю та блакить!
Степан Крижанівський (праворуч) серед спiвробiтникiв відділу історії української літератури XX столiття Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України (м. Київ). 2 квітня 1996 року
Твори С. А. Крижанiвського
* Крижанівський, С. А. Південь : поезії / - К. : Держлітвидав, 1937. - 241 с.
* Крижанівський, С. А. Золоті ключі : поезії / - К. : Держлітвидав, 1938. - 100 с.
* Крижанівський, С. А. Під зорями радянськими : поезії / - К. : Рад. письменник, 1950. - 141 с.
* Крижанівський, С. А. Срібне весілля : вибрані поезії / - К. : Держ. вид-во худож. літ., 1957. - 316 с.
* Крижанівський, С. А. Ще не вечір : поезії / - К. : Рад. письменник, 1961. - 186 с.
* Крыжановский, С. А. Свидетели живые : стихи ; пер. с укр. - М. : Сов. писатель, 1962. - 115 с.
* Крижанівський, С. А. Вічнозелене дерево життя : поезії / - К. : Дніпро, 1967. - 192 с.
* Крижанівський, С. А. Формула щастя : нові вірші / - К. : Рад. письменник, 1970. - 111 с.
* Крижанівський, С. А. Берізка : вибрані поезії / - К. : Дніпро, 1971. - 347 с.
* Крижанівський, С. А. Хвала життю : вибране / - К. : Дніпро, 1981. - 248 с.
* Крижанівський, С.А. Літопис : вибране / - К. : Дніпро, 1991. - 359 с.
* Крижанівський С. Майк Йогансен // Письменники Радянської України: 20-30-ті роки. - К., 1989. С.119-138.
* Крижанівський С. Романтик революційного слова // Йогансен Майк. Вибрані твори. - К., 2001. - С.474-499.