Форма входа

Статистика посещений сайта
Яндекс.Метрика

Валерiй Петрович Бойченко

(1941-2011)

Фотоархiв В.П. Бойченка

 

 

Світліє даль широкого Лиману.
За овид углибають кораблі.
Яких просторів думкою дістану?
Де тінь твоя на виспраглій землі?
Ідуть роки розмірною ходою.
Повільно сонце веслами гребе.
Невже ми розминулися з тобою?
В якім тепер столітті ждать тебе?

*   *   *

 

 

Над Бугом і Дніпром стоїть небесний безмір.
На диску сонячнім карбується курган.
І твердь земна довкруг просториться на безвік,
Важке земне ядро могутньо взявши в бран.
Тече вода річок, тече крізь серце й очі,
Немов прозорий час – без спину, без кінця.
В гущавині садів радіє птах співочий.
І холод перемін струмує до лиця.
Та ширшає душа, і тіло пломеніє,
У жилах – сонячна струмить речовина.
І кров моя гаряча багряніє
В земних судинах, як джерельна бистрина.
Над Бугом і Дніпром віки стоять шатрищем,
І чути: мов стріла, запущена з небес,
Крізь мене бистрий час несамовито свище,
І холодом заліз хизується прогрес.
Курить космічний шлях над мовчазним курганом.
Обличчям до небес росте душа в степах.
Пливе широкий степ думливим океаном,
Тече крізь мене степ, як споконвічний шлях.

*   *   *

 

 

Світання вже купалось у промінні.
Я відчинив у тихий сад вікно –
Війнуло в очі золотом осіннім,
Війнуло в душу, уляглось на дно…
Одринь, полине гірко-невблаганний.
Я в сад прозорий тихо увійду:
То не пожовклий лист яріє тьмяно –
То золоті плоди горять в саду.

 

Зустріч з читачами: Іван Григурко, Валерій Бойченко та Еміль Январьов

 

 

   Осiння елегiя

Затуманено синяву димом густим:
Палить жовте бадилля мовчун-дідуган.
Скільки літ і століть обернулося в дим!
Ось і знову над лугом сивіє туман.
Віє свіжістю чиста вода у ріці,
І заріччя синіє пронизливо так…
Під терновим кущем, де сидять горобці,
Загубився без гички цукровий буряк.
Позгорталося листя старої верби.
Шурхотять посірілі сухі комиші.
Як же хочеться все таки мати в собі
Хоч краплину безсмертної тої душі…
Щоб за гранню, яка прохолодно війне,
Слідкувати за цим журавлиним ключем,
Завжди бачити небо, прозоре й ясне,
І пожовклий листок під терновим кущем.

*   *   *

 

 

До плину років доторкнуся душею –
Болить, наче солі на рану сипнув.
Учора лише починав одіссею,
Сьогодні – вже берег, і круча, і зсув…
Жовтіє при березі глина підтала.
Усі ви мої – і шляхи, й манівці.
І слово з душі обліта, облітає,
І там, де боліло, – рубці та рубці.

 

 

  

   Очеретина

Цвітуть сніги, мов біла гречка.
Над ними – вицвіла блакить.
Десть тут сховалось озеречко –
Під кригою, під снігом спить.
Невже його зима захланна
В обійми закує навік?
Весна настане, й сонце гляне,
Немов гарячий сердолік.
Полого стелиться долина.
В снігу і верби, і трава.
Але суха очеретина
Тремтить без вітру і співа.   

  

 

Миколаївські поети Еміль Январьов і Валерій Бойченко

 

 


Променіє над мороком світло.
Сонце Землю бере в два крила.
Скільки весен на серці відквітло!
Тільки ж та, найясніша, – була?

Чисті руки твої – осіяння,
Дар небесний, безмовне "люблю”.
Та, як рана, впече запитання:
Чи ж усе я віддав без жалю?

Це життя, неймовірний дарунок,
То цілую в уста, то клену.
Ти – свавілля, чи ти – порятунок?
Не сприйму.
                Не скажу.
                            Не збагну.

 

 


 Дружині Лесі

Затихає місто, мов ріка.
Засинає місяць, мов дитина.
Спить-сія твоя легка рука.
Ніч зависла – синя пелерина.

Тиша спить, оправлена в грозу,
Повіва розквітлою лозою.
Вип’ю, поки ніч, твою сльозу –
Хай не наливається грозою.

Затихає місто, мов ріка.
Засинає місяць, мов дитина.
Лиш рука, солодка і гірка,
Світиться тривожно, мов калина.

 

Миколаївські поети Е.Январев, В. Качурін і В. Бойченко на святкуванні Лермонтовських днів поезії в П'ятигорську

 


    Миколі Вінграновському

Чом так холодно, весно моя?
Вітер в шибу – мов пес бездомний.
Небо – в хмарах, густих кураях,
Берег дальній – майже фантомний.
Рідна весно, нам треба жить.
Ти холодна – й за це спасибі.
Кущ при березі б’ється-тремтить,
Як на камені спіймана риба.
Ти не раз зігрівала мене,
Весно буйна, весно вогненна,
Це ж звідтоді – серце бучне,
Це ж звідтоді серце – пісенне,
Не питаю, чому холоди –
Ходять біди незримо, безшумно.
Час настав – край води та біди,
Віддавати, що брали бездумно.
Рідна весно, природо моя,
Тобі холодно стало зі мною.
Як болюче мені докоря
Куш калиновий під вербою. 

*   *   *

 

 

Ми йдемо по вузенькій стежині.
Тісно нам на безлюдді удвох.
Кожен душу хова в самотині,
М’яко стелиться вицвілий мох.
Впав листочок у воду імлисту,
У повільну її течію.
Страшно правду тобі розповісти.
Ще страшніше – почути твою.

 *   *   *

 


З друзями-поетами біля пам'ятника Т. Шевченко 

 

 

Любов – неначе вулик золотий:
До нього ми з тобою, наче бджоли,
Приносимо по краплі мед густий,
Облітуючи пагорби та доли.
Буває всяк на нелегких шляхах.
Нам без кінця – польоти і польоти,
Й лиш нам відомо, що медові соти –
Немов червоне й чорне в рушниках.
Брунатний взяток нам солодкий тим,
Що спільний він і в сонячній завії,
І тужної години безнадії:
Коли удвох, не гірке навіть дим.
Ген за рікою квітка розцвіла.
Знов летимо: крилечко до крила. 

*   *   *

 

 

Вітрильник мій на хвилю сміло йшов,
Під бурею вітрила – мов сталеві.
Тяжкі буруни, наче хижі леви,
Борти стрясали, аж холола кров.
На березі мене чекала ти –
Зневірі не скоряючись, ти ждала;
Світила розгорялись і згасали,
А ти мені світила з темноти.
Спливли роки… О світе дощовий!
Чи ж не задосить гроз та хмар плакучих?
Хто ж знати міг, що в грононосних тучах
Вселенський протяг, а не буревій?!
Я, Одіссей, на березі стою:
Пече в ступні м’який пісок Ітаки,
Горять на скелях – не згоряють – маки,
А де ж бо ти, мій квіте у раю?
Горить на скелі золоте вікно!..
І знову в тебе вірю я шалено,
Тремтить душа – оголена антена,
І ловить струми,
                          Й вірить – все одно…
Де погляд твій, де щирий подив брів?
Чи ж ти була, чи ж марила ночами?
Б’є в берег море дужими валами,
Й вітрильник знову рветься з якорів.

*   *   *

 

 

Пахне вітер тугими бруньками,
Вже з-під снігу чорніє земля.
І, оплетене тепло гілками,
Б’ється серце, мов перепеля.
Цвірінчать горобці над снігами.
Віє димом солодким з осель.
Незабаром щось станеться з нами –
Упаде снігова цитадель.
Незабаром… Ще мить, ще хвилина.
На осонні, в сяйній наготі
Аж тремтить молоденька стежина
У весняному передчутті.
Сонце ярко в снігах сатаніє,
Пада в крони проміння пряме.
Тінь пагілля ще холодом віє,
Та гаряче вже гілля саме.

Валерій Бойченко та Еміль Январьов

 

 

Покіль ми хвацько промовляли
З трибун високих і низьких,
Покіль ми лозунги писали
(На тлі червонім – білий штрих),
Ми щире злото розгубили
Та назбирали мідяків,
Навчились думати впівсили,
Імітували співаків.
Та істина – ізнову гола:
Потужний флер ізнов згорів,
І щира правда очі коле,
Як за Шевченківських часів.

 *   *   *

 

 

Ця дорога уздовж лісосмуги,
Цей запилений тихий спориш...
В цім краю осявання і туги
Ти свої оповідки облиш.

Ти забудь і незгоди й невдачі,
Із тобою мочатиму й я.
Глянь, як в’ється за обрій тремтячий
Путівця молода течія.

Тут мені все родинне і знане.
Тут акацій цвітіння рясне.
Подорожник лікує не рани –
Від смертей захищає мене.

Зеленіють від неба до неба
Молоді вікові пшениці.
Тут питати нічого не треба.
Лиш полин розітри у руці.

В скронях кров потривожена стука,
Легко сіється чиста блакить,
І стрілою з козацького лука
Давня тиша у небі бринить.

Не кажи мені слів, ні словечок.
То все зайве, усе – суєта.
Світ чорнозему широкоплечий
Сивиною століть зацвіта.

Блудний син, я благаю прощення...
Чую мамину мову в гаю.
Зупинімось під сонцем спасенним,
Щоб послухати душу свою.

*   *   *

 

 

       Заповiдь

Не убий бездомної зозулі.
Не стопчи барвінку на межі.
Оленятко вбережи від кулі.
Річечку від смерті вбережи.
Не убий чуттів своїх глибинних – 
Суму щастя й радості журби.
Зрослої у віковім борінні,
Власної душі не погуби.

 

Твори В.П. Бойченка

                                                                                       Книги

Бойченко, В.П. Іскри / В.П. Бойченко. - К. : Молодь, 1972. - 48 с.
З роду ще такого я не бачив : вірші-небилиці / з англ. пер. В. Бойченко. - К. : Веселка, 1973. - 16 с.
У мене курочка була : англ. народні дитячі пісеньки / пер. В. Бойченко. – К. : Веселка, 1973. - 16 с.
Бойченко, В.П. Сонячні кола : поезії / В.П. Бойченко. – Симферополь : Таврія, 1975. - 88 с.
Бойченко, В.П. Поліття : поезії / В.П. Бойченко. - К. : Молодь, 1977. - 78 с.
Бойченко, В.П. Багряні колони : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1978. - 78 с.
Бойченко, В.П. Широти : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1981. - 52 с.
Бойченко, В.П. Світлі ріки : лірика / В.П. Бойченко. - К. : Рад. письменник, 1984. - 134 с.
Бойченко, В.П. Доброта : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1987. - 127 с.
Бойченко, В.П. Птахи над полум`ям : поезії / В.П. Бойченко. - К. : Рад. письменник, 1989. - 108 с.
Бойченко, В.П. Який широкий світ! : вірші / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1989. - 40 с.
Бойченко, В.П. Правий берег : лірика / В.П. Бойченко. - К. : Дніпро, 1991. – 256 с.
Бойченко, В.П. Не повториться мить : поезія та переклади / В.П. Бойченко. – Миколаїв : Видавництво МФ НаУКМА, 2001. - 208 с.
Бойченко, В.П. З історії словесності Південного Прибужжя : навч. посібник для вузів / В.П. Бойченко ; ред. В.П. Шкварець. – Миколаїв : ВіД, 2005. - 72 с.
Бойченко, В.П. Книга Леля : лірична драма. - Миколаїв : Іліон, 2006. - 144 с.
Миколаївщина в історії України : (книга для читання з краєзнавства). Ч. 1 / ред. Н. М. Огренич ; упор. В. П. Бойченко. - Миколаїв : МОІППО, 2009. - 256 с.
Миколаївщина в історії України : (книга для читання з краєзнавства). Ч. 2 / ред. Н.М. Огренич ; упор. В.П. Бойченко. - Миколаїв : МОІППО, 2009. - 270 с.
Бойченко, В.П. Хай вам засяє любов : поезії та переклади / В.П. Бойченко ; авт. вступ. слова М. Братан. - Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2010. - 388 с.

                                                              Публікації у збірниках та альманахах

Бойченко, В.П. Воспоминания : стихи / В.П. Бойченко ; пер. с укр. // Поэзия : альманах. - М., 1972. - С. 7-8.
Бойченко, В.П. Балада про пісню : вірші / В.П. Бойченко // Вітрила - 70-71. - К., 1971. - С. 10-11.
Бойченко, В.П. Таврійські степові : вірші / В.П. Бойченко // Поезія-72. - К., 1972. - С. 10-11.
Бойченко, В.П. Мир : вірші / В.П. Бойченко // Поезія-76. - К., 1976. - С. 13-16.
Бойченко, В.П. Права : стихи / В.П. Бойченко; пер. с укр. // Рукопожатие через горизонт. - Ставрополь, 1976. - С. 245-248.
Бойченко, В.П. Чайки в степу : вірші / В.П. Бойченко // Дніпрові райдуги : антологія молодої поезії України. - К., 1978. - С. 42-45.
Бойченко, В.П. Магістраль : вірші / В.П. Бойченко // Комсомол, доля моя. - К., 1979. - С. 358-364.
Бойченко, В.П. Єднання : вірші / В.П. Бойченко // Родники : проза, стихи. - Одесса, 1980. - С. 135-137.
Бойченко, В.П. Невідомий солдат : вірші / В.П. Бойченко // Перемога. - К., 1980. - С. 304.
Бойченко, В.П. Будівничі октави : вірші / В.П. Бойченко // Степова зірниця. - Одеса, 1981. - С. 40-41.
Бойченко, В.П. Основа : вірші / В.П. Бойченко // Стапелі над Інгулом : нариси, вірші, оповідання. - Одеса, 1983. - С. 14-20.
Бойченко, В.П. Роки : вірші / В.П. Бойченко // Горизонт. - Одеса, 1983. - С. 89.
Бойченко, В.П. Гори : вірші / В.П. Бойченко // Голоси гір та степів : поезії. - Одеса, 1984. - С. 127-134.
Бойченко, В.П. Зустріч з поетом : вірші / В.П. Бойченко // Кобзарева зоря. - К., 1984. - С. 29.
Бойченко, В.П. Гірська рота : вірш / В.П. Бойченко // Крила нашої весни : поезії. – Одеса ; Орджонікідзе, 1985. - С. 165-170.
Бойченко, В.П. Прибужжя : вірші // Квітни, земле моя. - Одеса, 1985. - С. 41, 115-116, 136.
Бойченко, В.П. Миколаїв : вірші / В.П. Бойченко // Вітер з лиману : поезії. - Одеса, 1988. - С. 189-195.
Бойченко, В.П. Тихі сніги : вірші // Поезія. - К., 1988. - Вип. 2. - С. 63-64.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Література рідного краю : посібник-хрестоматія. - Миколаїв, 1994. - С. 175-180.
Бойченко, В.П. Почуття : вірш / В.П. Бойченко // Бузький Гард : альманах. - Миколаїв, 1996. - С. 39-41.
Бойченко, В.П. Як не принижуй ти душу свою : вірші / В.П. Бойченко // В волнах века : альманах. - Николаев, 1997. - С. 70-72.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Література рідного краю: Письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія. – Миколаїв, 2003. - С. 157-163.
Бойченко, В.П. З історії письменства рідного краю / В.П. Бойченко // Миколаївський оберіг. - Миколаїв, 2004. - С. 5-14.
Бойченко, В.П. Словесність Прибужжя крізь століття / В.П. Бойченко // Література рідного краю: Письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія / В.П. Бойченко ; ред. Н.М. Огренич. – Миколаїв, 2003. - С. 10-17.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Миколаївський оберіг. - Миколаїв, 2004. - С. 129-144.
Бойченко, В.П. Заснування Миколаєва в контексті імперських завоювань (за В.Ключевським) / В.П. Бойченко // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження : VI Миколаївська обласна краєзнавча конференція. - Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2006. - С. 14-16.